Синій Іва Кляйна. Історія одного кольору

До 90-ліття з дня народження Іва Кляйна компанія Ressource надихнулася його ультрамариновим відтінком та створила фарбу для стін. Банка синьої оксамитової фарби коштує 100 доларів за літру – небагато, якщо брати до уваги 22 мільйони доларів, за які продали монохромне полотно художника в 2008 році. Ексклюзивно для наших читачів ми розповідаємо про історію виникнення синього кольору Іва Кляйна.

Французький митець зумів за 8 років діяльності у лоні мистецтва трансформувати європейську художню сцену до непізнаваності. Він довів, що жест художника вище його творінь, а колір домінує над лінією та малюнком.

Ів Кляйн народився у сім’ї художників. Його батько Фред Кляйн, голландець індонезійського походження, був пост-імпресіоністом, а мати Марі Раймон була знаменитою постаттю ташизму (течія у образотворчому мистецтві 50-60 років ХХ століття, що є різновидом абстрактного експресіонізму). Не зважаючи на це, художньої освіти Ів не отримав. Натомість навчався у школі торгового мореплавства та у Вищій школі східних мов.

У 1960 році французький абстракціоніст Ів Кляйн запатентував власний відтінок синього кольору – International Klein Blue. Для Кляйна синій колір мав особливе значення. Він вважав, що решта кольорів викликають надто стійкі асоціації, коли синій нагадує тільки про море та небо – найбільш абстрактні речі у світі. Кляйн цікавився безкінечним простором неба та моря, яке він називав вакуумом.

Працювати з синім кольором художник розпочав у 1946 році, коли йому наснився сон, начебто він розмальовує зворотну сторону неба. На небі з’явилися пташки, а художник розізлився, що вони зіпсували «найвеличніше його творіння». Кляйн народився в Ніцці, проводив кожне літо на Лазурному березі у тітки. Не дивно, що синій колір став центральним у його мистецтві. Окрім «синьої» природи півдня Франції головним джерелом натхнення стали фрески Джотто в капелі Скровеньї в Падуї, яку італійський майстер створив у 1305 році.

Кляйн намагався зберегти насичений відтінок ультрамарину, який зникав під час контакту з закріплювачем. У цьому йому допоміг торговець фарб Едуард Адам, магазин якого все ще працює на бульварі Едгар-Кіне неподалік Монпарнасу. Адам запропонував художнику використати синтетичну смолу Rhodopas M60A, яку розробила фармацевтична компанія RhônePoulenc. Тоді Кляйн і отримав бажаний ефект.

У 1960 році художник запатентував формулу під назвою International Klein Blue. Сам колір ніколи не був запатентований – це суперечило французькому законодавству. Проте Кляйн зареєстрував саму технологію створення фарби.

Синій період Кляйна розпочався у 1957 році, коли він відкрив виставку у Мілані з 11-ма однаковими монохромними полотнами. Розмір картин – 78 на 56 сантиметрів. У буклеті до виставки Кляйн написав, що продемонструє «синій таким, яким він є – вільним від будь-якої функціональності». Пізніше він привіз полотна в Париж на виставку. Перед презентацією він запустив 1001 повітряну кульку синього кольору в небо (тоді проблема забрудненого середовища була не настільки критичною, тому люди могли собі дозволити таку розкіш без докорів сумління). За свою коротку кар’єру (Кляйн помер у віці 34 років від серцевого нападу) він створив 194 монохромних полотен.

У 1960 році художник запатентував формулу під назвою International Klein Blue.

Однак найвідомішими роботами з використанням синього стали антропометрії (названі на честь науки про виміри тіла людини), творення яких перевтілювалося в перформанс. Кляйн обливав фарбою голі тіла моделей, а потім про-сив їх залишити відбиток на білому вертикальному полотні. Атмосферу перформансу художник підсилював синіми коктейлями для гостей, які спостерігали за створенням шедеврів під музичний супровід авторської композиції Кляйна «Монотонна симфонія». Вона складалася з одного акорду, який повторювався впродовж 10-ти хвилин. У період з 1958 року він створив 180 антропометрій.

Влітку 1960 року, після отримання патенту, художник показав перші «космогонії» – полотна, створені у тандемі з природними явищами. Він прив’язав синє полотно до даху автомобіля, на якому відправився з Парижу в Кань-сюр-Мер (те саме місто поблизу моря, де жила його тітка). Полотно постраждало від дощу, вітру та пилу, після чого Кляйн вважав свою роботу завершеною.

Спадок художника продовжує надихати людей зовсім несподівано: британський актор Едді Редмен був дальтоніком, однак написав дипломну роботу про синій колір Іва Кляйна – він вивчав історію мистецтв у Кембриджському коледжі.

POST A COMMENT