Кукурудзи та видовищ: непрості стосунки кіно та попкорну

Заперечувати зв’язок хрусткої кукурудзи та кінематографу просто неможливо. Завдяки такому зв’язку попкорн перетворився в поп-культурний символ: статуетку у формі відра з кукурудзою вручають переможцям премії MTV Movie & TV Awards, а фразою poprcorn movie ідентифікують легкі, цікаві, однак не обов’язково хороші фільми. Але хто взагалі здогадався продавати в кінотеатрах зерна кукурудзи? Чому попкорн так дорого коштує? І, найголовніше, чи доречно їсти в кінотеатрі і що робити, якщо хрускіт сусіда заважає вам насолоджуватися фільмом?

 

Історія стосунків

 

Кукурудзу вирощують тисячоліттями, але історія попкорну нараховує майже 150 років. У 1885 році Чарльз Кріторс винайшов компактну і мобільну машину для виробництва попкорну. Для виготовлення попкорну потрібні були всього-на-всього гаряча пара, зерна кукурудзи та сіль за смаком.

 

Кінематограф перетворився в індустрію пізніше: перші кінотеатри відкрилися більше ста років тому. Їх вважали сурогатом театру, а власники дорогих кінотеатрів намагалися будь-якою ціною зробити їх ще кращими: стелили килими, прикрашали фойє картинами та скульптурами, частували іскристими в антракті. Фільми тоді були німими, але глядачі в залі не сиділи в тиші: показ супроводжувався музикою. Зрозуміло, що ні про який попкорн у розкішних кінотеатрах не могло бути й мови: несолідно.

 

Його виробництво коштувало копійки,  тому саме дешевизна зробила його улюбленим снеком збіднілих американців.

 

 

Все змінилося, коли з’явився звук у кіно. Після першого озвученого фільму  («Співак джазу» 1927 року) кіно зі звуком повністю витіснило німе. Титри зникли, а з ними зникла потреба бути грамотним, щоб розуміти сюжет стрічки. Щоправда, разом із розквітом звукового кіно «розквітала» і Велика депресія американської історії: стрімкий ріст безробіття, зниження продуктивності усіх сфер економіки та повномасштабний голод. Про які фільми можна говорити, коли в Штатах люди тисячами виходили на вулицю від того, що їм просто нічого їсти? Саме тоді кінотеатри і вирішили продавати на сеансах попкорн. Його виробництво коштувало копійки, тому саме дешевизна зробила його улюбленим снеком збіднілих американців. Багато кінотеатрів встановлювали апарати перед входом у кінотеатри, що дозволяло вбити одразу двох зайців: попкорн купували навіть перехожі, а запах смаженого зерна асоціювався з сеансом у кіно і перевтілився у маркетингову схему.

 

Взаємовідношення кінотеатру та попкорну остаточно змінили ставлення до кукурудзи. До початку Великої депресії основним сортом була так звана біла кукурудза, однак після рецесії це місце зайняла жовта. Обидва види коштували майже однаково, але зерна жовтої вибухали легше, а попкорн у результаті був більший за розмірами. Пізніше жовтий колір став стереотипним, тому сьогодні 90 % усієї кукурудзи – жовтого кольору.

Розмір націнки на відро зерен кукурудзи сягає до 800 чи навіть 900%.

 

Чому попконр такий дорогий?

 

Американські кінотеатри отримують приблизно 20-25% від вартості кожного проданого квитка, російські забирають собі усі 50%. Основну касу роблять зовсім не блокбастери, а снеки. Розмір націнки на відро зерен кукурудзи сягає до 800 чи навіть 900%: таким успіхом не може похизуватися  будь-який інший бізнес. Крім того, висока ціна на кукурудзу стримує ріст цін на квитки, а це дозволяє оцінювати новинки кіно навіть небагатим громадянам.

 

Чи доцільно їсти в кінозалі?

 

Звичайно, кінотеатр – це не театр, де жувати під час спектаклю непристойно. Попкорн став класикою у кіно, тому забороняти його під час перегляду фільмів безглуздо. Доцільність попкорну залежить від жанру фільму: якщо ви збираєтеся на бойовик чи на романтичну комедію, то нічого поганого від купівлі відра попкорну не трапиться. Звісно, якщо вам не подобається запах чи хрускіт смажених зерен кукурудзи, ваші права як глядача порушують. Однак робити зауваження сусідам не рекомендують, тому що ви можете спровокувати конфлікт. Той факт, що кінотеатр продає в залі фойє закуски, робить цілком законним їх споживання в кінозалі. Очільники кінотеатру це дозволяють, тому ми не можемо забороняти. Єдине, що ви можете зробити,  – це пересісти якомога далі від надокучливого звуку, якщо є така можливість.

POST A COMMENT