Сила сяйва. Блискітки: історія тренду

Блискітки стали невід’ємною частиною не тільки модної, але й б’юті індустрії. Ці крихітні мерехтливі частинки, які зараз все більше додають до різноманітних косметичних засобів, мають цікаву і неоднозначну історію. Розбираємось звідки взявся блискучий пил, яке його призначення та особливості.

 

Давні часи

Першими прототипами блискіток можна вважати порошок гематиту та інші подрібненні сяючі мінерали, якими прикрашали насксельні малюнки та перші примітивні предмети побуту. Такий перший своєрідний декор був знайдений в печерах доби палеоліту. В Древньому Єгипті, під час розквіту цивілізації, такий сяючий порошок почали використовувати для того, щоб надати шкірі блиску. Його виготовляли з перемелених крилець жуків. В Індії ж, наприклад, використовували подрібнене дорогоцінне каміння. Пізніше у багатьох цивілізацій в хід йшли перетерті слюда, скло і риб’яча луска.

 

1930

Повернимось ближче до нашого часу. Глітер, який всі сьогодні знають та активно використовують, був винайдений помилково. В 1934 році слюсар і скотар Генрі Рашмен випадково натрапив на спосіб нарізки кольорової пластмаси на найдрібніші сяючи частинки. Він не одразу зрозумів, що винайшов, але вирішив запатентувати своє відкриття. Трохи згодом він заснував фабрику Meadowbrook Inventions, яка існує і сьогодні. Ця компанія стала світовим лідером з виробництва блискіток. На цьому історія створення закінчується і починається не менш цікава хронологія популяризації цього неоднозначного продукту.

 

1960-1990

У 1960-і роки найбільші корпорації тих років – Revlon, Estée Lauder, Elizabeth Arden, і Helena Rubinstein – починають випускати продукцію з дрібним шимерами. Це були рум’яна, тіні, пудри і помади. В 1972 make-up художник та особистий візажист Девіда Бові П’єр Ларош створює для співака зірковий образ Зігі Стардаста – глем-рок героя з незабутнім сяючим макіяжем. Цей образ миттєво стає шалено популярним та виконує роль орієнтиру для образу тих, хто любить вечірки та нічні клуби. В 1990-х з’являються гелі для тіла з блискітками, які були оснащені кульковим аплікатором. Їх активно популяризувала співачка Брітні Спірс, яка наносила такий гель на ключиці, зону декольте та живіт перед тим, як вийти на сцену.

 

2000

Для ЛГБТ спільноти історія з блискітками пов’язана з популярним на той час в Нью-Йорку і Чикаго протестом Glitter+Ash, який демонстрував підтримку людей з різною сексуальною орієнтацією зі сторони церкви. Кожну середу в декількох церквах міста священик залишав на лобах прихожан позначку у вигляді хреста з перемішаного попелу із фіолетовими блискітками. Існувала також акція, яка отримала назву «бомбардування глітером» – це знак протесту проти насильства і антигомосексуальної політики. ЛГБТ-активісти з Міннесоти, які називали себе «гліттераті», нападали з такими бомбардуваннями на політиків та інших представників організацій, які проводили спрямовану проти ЛГБТ політику. На світовому подіумі блискітки ж з’явились після знаменитого кутюрного показу Cristian Dior в липні 2007 року. Тоді Пет Макгарт знебарвила брови всіх моделей і нанесла на них глітер широкими, необережними мазками. З того часу стало важко уявити Тиждень моди без образу, в якому б не використовувалися блискітки.

 

Турбота про екологію – це вибір кожного. але варто пам’ятати, що такий вибір роблять ще 7 мільярдів людей по всьому світу.

 

«Темна сторона» тренду

В кінці 2017 року еколог Тришіа Фарреллі з Нової Зеландії опублікувала статтю про шкоду пластика для навколишнього середовища. Зокрема, вона закликала до заборони глітера в косметиці. Автор говорить про те, що за останні 50 років виробництво пластика збільшилася в 20 разів, а в океани потрапляє 8 мільйонів тон пластмаси щорічно. За оцінками екологів, до 2050 року в світовому океані пластмаси буде більше, ніж риби. У кожній третій рибі, спійманій в Великобританії, знаходять глітер, який ніяк не розчиняється і не розкладається. Сьогодні всього лише дві компанії виробляють екологічний глітер на основі целюлози – Eco Glitter Fun і Bio-glitter. Ще одна екоальтернатива – глітер на основі слюди, але вона пов’язана з не менш масштабною проблемою – експлуатацією дитячої праці в Індії. Ця країна виробляє більшу частину слюди в світі, 75% якої видобувається незаконно.

ОПУБЛІКУЙТЕ КОМЕНТАР