В один кінець. Етапи адаптації до життя за кордоном

Нова країна, ви виходите з літака, неподалік від центру якоїсь європейської (чи не європейської) країни чекає орендована, чи навіть придбана квартира.

 

Життя змінилося, квитка додому в теці з документами немає. Здається, так здійснюються мрії. Але як пережити такі зміни, аби вони не нагадували заробітчанство. Як позбутися відчуття самотності. Розбираємося, як зробити переїзд в іншу країну максимально комфортним.

Вітаємо, ви емігрант. І легко, скоріше за все, не буде. Успішна адаптація – це перш за все асиміляція з місцевим соціумом. Як би не хотілося зберегти свою національну ідентичність, втримати патріотизм, але ви переїжджаєте в іншу країну і дивно було б очікувати, що тисячі людей будуть підлаштовуватися під ваше звичне життя. Все зовсім навпаки. Отож виділяють кілька етапів адаптації в чужій країні.

 

«Медовий місяць»

Ви розпакували свої валізи, застелили нове ліжко пледом, привезеним з рідної країни та усвідомили, що тепер мета «переїзд» досягнута. Спершу Вам хочеться скуштувати всі найулюбленіші страви тутешнього населення, відвідати всі місцеві пам’ятки. Навіть похід в супермаркет перетворюється в захоплюючу пригоду, а якщо ви ще й зможете легко порозумітися з продавцями – це успіх. Саме так проходить перший етап адаптації.

 

Очікування vs реальність

Ймовірно, що зовсім скоро, через тиждень, максимум через місяць, все навколо вже не буде таким райдужним, а ще може «накрити» ностальгія за рідним домом та Батьківщиною, спогади можуть навіть змусити сумніватися у власному виборі. Ви стикнетеся з відчуттям, яке в мережі часто називають «очікування-реальність». Все, що ви залишаєте дома, здаватиметься логічнішим за місцеві «дивні» правила та норми. Важливо підготувати себе до труднощів, адже ви не турист, тому треба знайомитися з специфікою роботи банків, муніципалітету, лікарень та державних установ. Це необхідність. Звісно, з першими труднощами захочеться вискочити з подругою на каву в улюблене кафе. А ще й ці труднощі з мовою.

 

Труднощі асиміляції

Наступним етапом, який пройшли всі емігранти, є труднощі асиміляції. І навіть якщо ви відчуваєте, що нова країна – ваш дім в емоційному плані, то без паспорта з дому все ж краще не виходити. Спершу ви – чужинець. Це пригнічує, але кола бюрократичного пекла пройти доведеться. Прийміть це як належне. Саме на етапі несприйняття деталей чимало емігрантів вирішують повернутися додому. А дратувати можуть і відсутність звичних продуктів харчування, і незрозумілі святкування, і звички місцевих. Найчастіше на цьому етапі люди намагаються знайти інших емігрантів та подружитися з ними. Таким чином знаходять і підтримку, і пораду, і досить часто допомогу. Цей етап треба пережити, вирішити всі проблеми і намагатися не перебільшувати всі ці негаразди. Вдома ж побутові проблеми також завжди були, просто в чужій країні це відчувається особливо сильно.

 

Сприйняття

Кожен емігрант, який пережив депресію в період асиміляції та не зібрав валізи додому «до мами» переходить в стадію прийняття ситуації та пристосування до життя в новому середовищі. Неприємнощі все ж залишаться позаду, а ви в якийсь день помітите, що знаєте всіх сусідів у домі, більше того, вони мило посміхаються та запитують, як ваші справи. У вас вже встановлений тісний контакт з колегами, а логічно, що з цим ще й покращуються мовні здібності. І все починає здавати звичним і… о, диво, рідним. Тепер просто смішно з того, як доводилося майже місяць розбиратися в карті метро чи як важко було перестати переводи валюту нової країни на гривні. Найважливіше в цей період – не впустити власні мрії. Пригадуйте все, що хотіли зробити, коли бронювали свій квиток в один в кінець та поставте це собі за мету. До речі, ви вже належите до місцевих, тож можна сміливо облаштовувати домівку та навіть подумати про ремонт.

ОПУБЛІКУЙТЕ КОМЕНТАР