Так, аб’юз – це не лише про взємини у парі. І зрештою, аб’юз у стосунках починається з аб’юзу в дитинстві. Про те, як розпізнати батьківський аб’юз і які наслідки аб’юзивних взаємин для дитини – розповідає луцька психологиня та героїня постійної рубрики Юлія Дзюба.
ЩО ТАКЕ АБ’ЮЗ
Отже, аб’юз (від англ. abuse – зловживати; ображати) – вид емоційного насильства у стосунках. Підступна особливість аб’юзу – подвійність та насильство, прикрите благими намірами. У дитячо-батьківських відносинах – це жорстокість, прикрита «вихованням». Відчуваючи повну владу над дитиною, батьки користуються цим зовсім не на благо.
Батьки-аб’юзери – це люди, які періодично допускають насильство до власної дитини. Воно може полягати в ігноруванні її потреб, маніпуляціях, приниження, криках, заподіянні фізичної шкоди тощо.
Звісно, що батьки ненавмисно травмують дітей. Батьки-аб’юзери – це також травмовані в дитинстві діти, які не мають досвіду формування довірливих та безпечних взаємин. Як наслідок – вони не можуть передати цей досвід своїм дітям.
Дуже часто усвідомлюючи, що ми хочемо виховувати дітей не так, як виховували нас, ми все одно повторюємо цей досвід. Адже записані в підсвідомості механізми сильніші свідомих рішень.
ЯК РОЗПІЗНАТИ БАТЬКІВСЬКИЙ АБ'ЮЗ
Психологічне насильство – саме цей вид аб’юзивних взаємин найчастіше ховається від розуміння в сім’ї. Батьки вважають, що «виховують на благо», а насправді створюють найсильніший тиск: принижують, ображають, знецінюють, заперечують почуття, права дитини на свою думку, погрожують.
«Ти мовчи, тебе не питають!», «Не зли мене!», «Ще хоч слово, і ти знаєш, що буде!», «Ну все, неси ремінь» тощо. Наслідок – тотальний контроль, вимога повного підпорядкування, ніяких компромісів.
Якщо дитина все ж демонструє волю, свою думку, діє інакше – отримує покарання (фізичне, економічне, психологічне). Одне з найбільш «тихих» і небезпечних покарань – ігнорування. Батько/мати не відповідає на слова, ігнорує прохання і скарги, демонстративно виявляє байдужість. Немає нічого гіршого для дитини, ніж бути «невидимкою» або «знедоленим» власною мамою/татом.
Після конфлікту батько/мати перекладає відповідальність на дитину: «Ти мене змусила» або «Ось до чого матір довів, у мене знову серце болить». У підсумку – на дитині і вина, і відповідальність, і біль.
Далі існує два варіанти розвитку подій:
1. Дитина підкоряється: особистість дитини повністю «розчиняється».
2. Дитина бунтує: девіантна поведінка без жодних кордонів (девіантна поведінка – тип соціальної поведінки, який суперечить прийнятим у даному суспільстві правовим, моральним, соціальним нормам і стереотипам – ред.).
Аб’юз батьків може виявлятися в різних формах:
– фізичний (рукоприкладство, тілесні покарання);
– сексуальний (дії насильницького характеру до дитини, від яких батьки отримують задоволення);
– емоційний (психологічне придушення особистості дитини, контроль, маніпулювання, знецінення його вчинків і досягнень);
– ігнорування потреб дитини (медичних, фізичних, емоційних).
НАСЛІДКИ АБ'ЮЗИВНИХ ВІДНОСИН:
– пригнічення волі дитини;
– знищення віри в себе;
– підривання самооцінки;
– виникнення страхів;
– дитина не може навчитися приймати рішення самостійно.
Здебільшого діти, які зазнавали аб’юзу зі боку батьків, у майбутньому несвідомо обирають партнера, схильного до аб’юзу. Просто ми впізнаємо знайоме, рідне й оманливо безпечне.
Наголошу на те, що вербальний аб’юз (у словах) такий же травматичний, як і фізичний. Для дитини батьки – центр Всесвіту. І якщо батьки думають про мене погано – я вірю, що я така, адже вони знають краще. Вербальний аб’юз не лише веде до викривлення нашого уявлення про себе, але і формує негативне очікування нашого майбутнього.
ЯК ВИЙТИ З АБ'ЮЗИВНИХ ВІДНОСИН
Єдиний спосіб вийти з аб’юзивних відносин – перестати маніпулювати. Це можливо, коли один із батьків бере відповідальність на себе: «Це не ти змусив, це я не впорався», «Я, дійсно, хотів так, як краще, але був не правий», «Я сам був не правий». Так у родині починають закріплюватися поняття:
– довіри;
– виконання обіцянок;
– цінність слова;
– підкріплення впевненості;
– цінність самої людини.
Повірте, зовсім не обов’язково бути «жорстким», щоб тебе чули. Зовсім не обов’язково контролювати, щоб щось було виконано.
Таке токсичне ставлення сильно відображається на психіці та накладає свій відбиток на життя вже дорослих дітей. Позбутися від усіх негативних «налаштувань», опрацювати цю тему і повернути адекватну самооцінку складно, але можливо.
МІЙ МЕСЕДЖ
Нам вкрай важливо сформувати стратегію безпечного спілкування з дітьми. Будьмо більш уважними до того, як ми спілкуємося з дітьми. Звернімо увагу на те, як ми спілкуємося з собою. Адже ті, кого аб’юзили в дитинстві, стають в дорослому житті аб’юзерами самі з собою.
Будьте уважні до слів, якими ви спілкуєтеся з дітьми та з собою! Зцілюйте свій дитячий досвід! Адже так ви покращуєте не лише своє майбутнє, але і майбутнє своїх дітей!
