УЖАНСЬКА ТА ВОЛОВЕЦЬКО-МІЖГІРСЬКА ВЕРХОВИНИ
Більшість українців проводять свою відпустку в Україні, а Закарпаття – в топі популярних місць. Проте зазвичай туристи, що приїздять на Закарпаття, купатимуться у термальних басейнах, питимуть мінеральні води, дехто піде в музеї, на екскурсії та звісно – смакуватиме стравами місцевої кухні. Але справжню суть Закарпаття можна дізнатись через місця, які презентують природну та історичну спадщину регіону.
Space спільно з ГО «Культурна платформа Закарпаття» презентує проєкт «Шлях Закарпатського живопису», присвячений природній та історичній спадщині регіону. Ми знайомимо читачів з маршрутами регіону, де всі точки – це сюжети з картин художників Закарпатської школи живопису, яка стала культурним та соціальним феноменом регіону. Нетрадиційний маршрут, який ви обираєте самі! Ми відкриваємо маловідомі визначні локації, місця сили та перлини культурної й природної спадщини.
Шлях Закарпатського живопису – це перший культурний маршрут України.
4 географічні осередки, довкола яких розсипані природні та культурні пам’ятки. Команда проєкту зібрала ці місця так, аби ви могли зручно спланувати свою мандрівку і обрати окремий напрям. Кожен осередок не лише географічна локація, а й природна творча майстерня, де свого часу жили та писали закарпатські художники.
Сьогодні ми розповідаємо про Ужанську та Воловецько-Міжгірську верховини.
УЖАНСЬКА ВЕРХОВИНА
Місця та села, водоспади й перевали, старовинні церкви та віадуки. Це саме те місце сили, де художники шукали та знаходили свій стиль. Серед цієї природи, автентичного побуту та старовинних святинь жили й працювали митці. Закарпатська сторінка в історії імпресіонізму знаходиться тут. Якщо ви шукаєте натхнення та знань, тоді цей Шлях – точно ваш.
А ви знали, де в’ється серпантинна залізниця? Кажуть, це найстрімкіший підйом в Україні – Ужоцький перевал. Саме тут шурхотять на вітру букові праліси. Якщо проїхатися цією залізницею, можна побачити старі віадуки, від яких перехоплює подих в іноземних туристів.
А якщо вам хочеться видового катарсису, то відправляйтеся просто до полонини Руни. Колись радянські військові мали тут радіолокаційну станцію і ходити сюди було заборонено. Але зараз можна легко протоптати весь маршрут (16 кілометрів) та відчути себе в глибокій синергії з природою. Ландшафти, які схожі на кримські плато, сапсани та беркути, які шугають над головою та енергетика полонини створюють атмосферу гармонії та спокою.
Зняти втому після гірських експедицій варто в Лумшорських чанах. Впевнені, що всі чули про ті самі «карпатські чани». І якщо ви дійсно хочете спробувати карпатської купелі, то винятково в Лумшорах. Чавунні котли, вогонь на дровах, мінеральна вода та прохолодна гірська річка поруч – це традиція, яку зберігають та наслідують понад 400 років.
Окремої уваги заслуговує старовинна дерев’яна церква Святого Михайла в Ужку. Її не просто так занесли до списку ЮНЕСКО. Такого бойківського стилю ще пошукати, а сама церква так вписана в гірський схил, ніби стала частиною природного ландшафту.
Щоб вполювати привида знедоленої дівчини відправляйтесь до Ужгородського замку паланок, а за середньовічними історіями – до руїн Невицього замку.
Які б легенди не приховувала Ужанська верховина, тут досі можна побачити вулканічні пороги на берегах річки Уж, унікальні мінеральні породи, водоспади, які щебечуть голосом гір та села, де традиції промовляють через ремесла й архітектуру старовинних церков.
ПУНКТИ: селища Ужок, Кострина, Ставне, Кам’яниця, Невицьке, Лумшори, Оноківці, Жорнава, Сіль та місто Ужгород.
МІСЦЯ: Ужгородський замок, Невицький замок, Церква Святого Михайла, Лумшорські чани.
ПРИРОДА: Полонина Руна, Букові праліси в Ужанському природному парку, Соколецькі скелі, гори Яворник, Менчул, Руна Черемха, Кремінець та водоспади.
ХУДОЖНИКИ: Йосип Бокшай, Іван Шутєв, Золтан Шолтес, Іван Ілько, Антон Кашшай, Андрій Коцка, Адальберт Ерделі, Гаврило Глюк, Василь Габда, Євген Контратович
ВОЛОВЕЦЬКО-МІЖГІРСЬКА ВЕРХОВИНА
«Це мандрівка до величних гірських театрів, де можна без антрактів дивитися природні вистави Верецького, Воловецького та Синевирських перевалів», – саме так художники описували свої походи по Боржавських хребтах. Вони носили за собою не лише наплічник, а й фарби та мольберти. Якщо ви шукаєте спокою в природних декораціях, це ваш Шлях.
Найглибше гірське озеро країни Синевир, прогулянки зеленим схилами Боржави, де влітку можна вдосталь поїсти яфин (та ж чорниця). Будь-якої пори року пейзажі Боржавської полонини вибухають соковитими кольорами. І якщо пройтися стежкам між вершинами гір, торкнутись озера, можна дійсно відчути, як десь всередині прокидається спрага всі ці пейзажі замалювати.
Рекреаційний центр для бурих ведмедів неможливо оминути дорогою до Синевиру. Тут на 12 гектарах живуть ведмеді, які страждали в цирках, звіринцях або й взагалі мешкали на заправках у тісних клітках. В центрі тварин лікують та створюють умови для вільного життя на природі.
Якщо ж після краєвидів Боржави та Синевирського перевалу вам захочеться відчути щось сакральніше, відправляйтеся до селища Гукливого та Колочави. У цих селищах є свої старовинні дерев’яні церкви Святого духа. Одна з яких (а саме в Гукливому) має дзвіницю заввишки в 11 метрів. А колочавська продемонструє, як стиль бароко в архітектурі може вдало поєднуватися з народними традиціями.
Колочава – одне з найбільших та найдавніших сіл Карпат. За свою історію село побувало під владою 10 держав. Саме тому в місцевому діалекті змішалися слова з чеської, угорської, російської, німецької, румунської, польської та української мов. Але попри все зрозуміти місцевих досить легко, а почути цей дзвінкий говір варто.
Це село – обов’язкова точка на маршруті Закарпаття, яка об’єднала культуру лемків, бойків та гуцулів. Навіть не тому, що тут є 10 музеїв для туристів. А тому, що тут можна відчути дух та історію регіону. Побачити сільську столітню баню, завітати до бункера повстанців, наловити форелі та побувати в «школі минулого» і побачити театралізовані дійства про те, як вчилися в три різні епохи.
ПУНКТИ: селища Гукливе, Пилипець, Синевир, Колочава, Вільшани, Річка.
МІСЦЯ: Святодухівська церква у Колочаві та Святодухівська церква у Гукливому, рекреаційний центр бурих ведмедів.
ПРИРОДА: Синевирський перевал, озеро Синевир, полонина Боржава, водоспад Шипіт, гора Гимба.
ХУДОЖНИКИ: Йосип Бокшай, Іван Шутєв, Золтан Шолтес, Іван Ілько, Антон Кашшай, Андрій Коцка, Гаврило Глюк.
Більше про проєкт туристичного майбутнього – читайте у серії матеріалів від Space.
ДИДЖИТАЛ-МАПА
Детальніше про проєкт:
- на сторінці INSTAGRAM: carpathians.artroad
- на сторінці FACEBOOK: Шлях Закарпатського живопису
- та на сайті: artroad.digital
ДЖЕРЕЛО: artroad.digital
Автор фото: Віталій Маріаш
