Коріння харчової моделі будь-якої дорослої людини йде глибоко у дитинство. І сьогодні, працюючи з дорослими жінками в контексті оптимізації їхнього раціону, я мушу часто повертатися з ними спогадами у ті часи, коли лише формувалися харчові звички цієї людини, щоб, можливо, переглянути та змінити підсвідомі патерни у стосунках із їжею. Чому не варто давати дитині їжу, коли вона засмучена, та чому не можна змушувати дитину доїдати – розповідає сертифікована луцька нутриціологиня, авторка книги Food Secrets, ведуча ТВ-передач про правильне харчування, дієтологиня модельної агенції MZM Models Наталія Тарапата.
З перших років життя смаки людини максимально різноманітні та відкриті. Відсутні прив’язки та бачення певних «правильних» смакових комбінацій або продуктів-улюбленців. Дитина є чистим листом, на якому буде прописуватися її майбутня індивідуальна модель харчової поведінки, що стане такою самою унікальною, як і відбиток пальця або власний підпис. Завдання батьків – максимально неупереджено забезпечити широкий спектр продуктів, які відповідають віку та потребам дитини.
Чим менше у батьків буде категоричності та прихильності до певної «правильної» моделі харчування – тим здоровішими та легшими будуть складатися стосунки із їжею у дитини. Чим більше свободи харчового вибору буде надано дитині під час знайомства з новими смаками, тим більше дитина буде довіряти саме собі, своїй думці та своєму вибору, коли подорослішає. А це вже важливий соціальний аспект, погодьтеся. Як експерт у темі харчування, мушу визнати: їжі ми сьогодні приділяємо забагато уваги саме через нелегке до неї ставлення.
Базові смакові преференції та харчові ритуали дитина у будь-якому випадку наслідує від батьків. Якщо, відкривши холодильник, вона бачить зелень, рибу, ягоди, сири та овочі – у її власному холодильнику з великою ймовірністю будуть преважати ті самі продуктові групи. Якщо ж батьки надають перевагу вживанню напівфабрикатів – до них звикне і дитина. Культура споживання їжі, вимоги до посуду та загальної естетики та гігієни столу, обов’язкове доїдання з тарілки попри факт ситості, обов’язкове солодке як нагорода, можливі релігійні та культурні харчові календарі – вплив на всі ці пункти здійснює родина. Кожний шматочок їжі – це пам’ять, а перші спогади – найсильніші. І саме за сімейним столом ми отримуємо їжу та любов, поєднуючи ці два поняття у єдине.
Формування здорової харчової поведінки дитини – доволі складний процес. Наступні поради допоможуть зробити це ефективніше.
УНИКАТИ КАТЕГОРИЧНОСТІ У СТАВЛЕННІ ДО ЇЖІ
Демонізація певних продуктових груп призвела до тенденцій застосування доволі дефіцитних раціонів. З одного боку це стосується заздалегідь шкідливих продуктів, таких як цукор. Коли будь-яка їжа перевіряється на вміст цукру з метою 100%-го уникнення, процес підготовки їжі та харчування загалом перетворюється на параною, яка передається і дитині. Тут варто згадати, що будь-яка сувора заборона спричинить сильний фідбек. Питання лише у часі. Тому обмежувати, а не забороняти – більш здорова з нутрітивної та психологічної точки зору стратегія.
Інша сторона стосується радикальних дієт, які, можливо, практикують батьки та передають цю модель дітям. Наприклад, веганство.
Доросла людина має право обирати свої індивідуальні харчові стратегії, навіть подібні радикальні. Але тут йдеться про дитину. Потрібно передусім дбати про стан її основних гематологічних параметрів, стану органів, вікових потреб та метаболізму. Дитина – це не маленький дорослий. Вона має абсолютно інші пропорції тіла, інший метаболізм, інші харчові потреби, іншу швидкість зростання та є фізіологічно незрілою. Щобільше, згідно з даними досліджень Інституту ендокринології та обміну речовин, більшість українських дітей віком від 3 років перебувають у масштабних дефіцитах таких нутрієнтів як цинк, залізо, кальцій, йод, вітамін Д, вітаміни групи В, включаючи В12. Ці дефіцити впливають і на розвиток імунітету, і на формування кісної тканини, на метаболічні процеси, на синтез травних систем, з якими вони житимуть все життя. Саме тому – забезпечити в дитячому раціоні тваринні білки та інші продуктові групи в адекватних пропорціях – завдання кожного з батьків, які бажають уникнути дефіцитних станів у своєї дитини.
НЕ ЗМУШУВАТИ ДОЇДАТИ ЇЖУ, ЯКЩО ДИТИНА ВЖЕ СИТА
Це не лише дозволить зберегти шлунковий тракт дитини здоровішим, але і сприятиме розвитку довіри дитини до своїх власних відчуттів.
НЕ ПРОПОНУВАТИ ЇЖУ, КОЛИ ДИТИНА ЗАСМУЧЕНА
Будь-який психолог підтвердить, що емоціям, особливо негативним, потрібен час на те, щоб їх прожити, усвідомити та відпустити. Миттєве перемикання з емоційних переживань на споживання їжі порушить обробку психологічної емоції, а також може закріпити підсвідомий патерн «ПОГАНО? ЗНАЧИТЬ, ЇЖ» у поведінці вже дорослої людини.
НАДАТИ ДИТИНІ МАКСИМУМ СВОБОД ЗА СІМЕЙНИМ СТОЛОМ ПІД ЧАС СПОЖИВАННЯ ЇЖІ
Це стосується і свободи вибору продуктів, які дитина матиме право покласти собі на тарілку, і моментів, де сидіти, як рухатись, про що говорити та дотримання особистих кордонів, які дитина, безперечно, теж має. Сімейна трапеза має сформувати у дитини відчуття довіри, свободи та безпеки. Лише у цьому випадку підсвідомість сформує її вільні та легкі стосунки з їжею.
РОЗІБРАТИ РАЗОМ З ДИТИНОЮ СКЛАД МАГАЗИННИХ СОЛОДОЩІВ
Без заборон та категоричності пояснити, чому така їжа здається нам занадто смачною та привабливою. Оговорити дозволену частоту прийому подібної їжі та можливі наслідки від її надмірного споживання.
РОЗІБРАТИ РАЗОМ З ДИТИНОЮ МЕНЮ В РЕСТОРАНІ
Без заборон та категоричності пояснити, чому деякі представлені страви можна вживати щодня і навіть кілька разів на день, а деякі – не так часто. Надати дитині можливість потренуватися і в наступному закладі віддати їй лідерство у коментуванні складу меню та здійсненні сімейного замовлення. Пояснити, що домашня їжа має превалювати у раціоні, оскільки ми точно знаємо склад і метод приготування. Але балувати себе їжею в улюблених закладах теж важливо.
СХОДИТИ РАЗОМ З ДИТИНОЮ НА ПРОДУКТОВИЙ ШОПІНГ
У супермаркет та на ринок. Пояснити значення кожної з продуктових груп для нас та дію на організм. Розкрити важливість вживання сезонних локальних продуктів. Показати красоту і смак зеленого столу.
БУТИ МАКСИМАЛЬНО ЧЕСНИМИ З ДІТЬМИ СТОСОВНО ЇЖІ
Примус, маніпуляція або ж приховування шматочка, який дитина має проковтнути – невдалі стратегії. Відвертість, розмови та власний приклад з часом не лише сформують здорові харчові поведінки у дитини, а й ваші міцні стосунки з дитиною.
Головне пам’ятати: якщо ви хочете, щоб ваші діти харчувались правильно, не вчіть їх, а практикуйте самі.
Всім читачам Space, яким актуальна тема формування здорових стосунків з їжею, раджу книгу Бі Уілсона «Їжа. Відправна точка».
