Про вино можна говорити, як про стиль: воно розкривається в деталях, розповідає історію – і завжди щось каже про людину, яка його обрала. Не обов’язково знати походження сорту або рік врожаю, щоби насолоджуватись. Достатньо – прислухатись до власного смаку.
Ми вирішили розібратись, як обирати вино в ресторані без напруги, сумнівів, розгубленого погляду в келих і страху перед словом «сомельє». І спеціально для SPACE mag. про це розповіла Ольга Гірман – сомельє, переможниця ХІХ Всеукраїнського конкурсу сомельє (2021), категорійна менеджерка українських вин у goodwine і засновниця проєкту Винні Вечорниці. Її поради – не про те, щоб знати все, а про те, як залишатися собою й отримувати задоволення навіть від одного ковтка.
- Ти – не на іспиті. Ти – на вечері.
Усе починається з простого: для початку розслабся. Коли ти відкриваєш винну карту, ніхто не чекає, що ти згадаєш регіони Бургундії або рік великого врожаю в Бордо. Ти тут не для того, щоб «знати». Ти тут, щоб смакувати.
- Не читай винну карту, як наукову статтю.
Часто меню схоже на закодоване послання: Château щось-там, DOCG, reserva, biodynamic…
Що робити? Почни з бажання: червоне чи біле, легке чи насичене, фруктове чи мінеральне? А далі – просто скажи це сомельє або офіціанту. Це нормально. Вони люблять, коли з ними говорять мовою життя, а не дипломів.
Порада: «Хочу щось легке біле, не дуже кислотне, з квітковим або фруктовим ароматом», – це вже майже винна заявка. І вона звучить упевнено.
- Якщо ціни збивають з пантелику – не показуй це.
Найгірше, що можна зробити – випадково ткнути пальцем у найдорожче, щоб здаватися знавцем. Не треба так. Краще чесно вкажи межу: «Хотілося б щось до 1000 / 1500 грн». Це звучить чесно і говорить про тебе, як про людину, яка знає ціну і грошам, і задоволенню.
- Пробувати – не означає критикувати.
Коли вино відкривають і наливають трохи в келих – це не момент для шоу, ти не маєш відчути «усі ноти підлісного моху». Твоя задача – перевірити, чи вино в доброму стані: не окислене , не має «коркової хвороби» (аромату мокрого картону, старої газети), не тепле, як чай. Якщо все гаразд – кивай, усміхайся і кажи: «Чудово, дякую». Цього цілком достатньо.
- Найкраще вино – не завжди найвідоміше.
Так, Romanée-Conti – це красиво але пляшка іспанського Godello за 800 грн може відкрити тобі більше, ніж розрекламоване шардоне.
Цікався. Запитуй. Дозволь собі спробувати неочевидне. Це цінне вміння.
- Якщо сумніваєшся – візьми келих, не пляшку.
Це не ознака бідності. Це ознака смаку, бо вино – це не зобов’язання, це задоволення. Почни з келиха, знайди настрій – і тільки тоді обирай пляшку. Уже впевнено, бо знаєш, чого хочеш.
Наостанок:
Упевненість – це не «знати все». Це бути чесним у виборі. Справжній стиль – це коли ти запитуєш, довіряєш собі й обираєш не для картинки, а для себе.
З келихом за вас – і за те, щоб ви завжди пили те, що любите. А не те, що «треба брати, бо звучить красиво».
Іnstagram olhahirman
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ:
Ідеальне вино для літа: поради від сомельє Аліни Пухальської
Променад, Винотека, Промприлад: куди піти на вихідних в Івано-Франківську
Чому моктейлі стають все популярнішими серед дорослих улітку?
