Вікторія Синоверська – співорганізаторка та директорка з розвитку Carpathian Yoga Fest – найбільшого щорічного фестивалю йоги в Україні, який традиційно збирає поціновувачів здорового способу життя серед величних Карпат. Цьогоріч команда відсвяткувала 11-й сезон події та встановила Рекорд України. Ми поговорили з Вікторією про баланс, рекорд і команду мрії.
Від мрії до Книги рекорду України
Вікторіє, раді бачити вас на порозі 12-го Carpathian Yoga Fest. Які були перші емоції, коли дізналися, що мрія про рекорд стає реальністю?
Емоції були до мурах! Це абсолютне визнання нашої багаторічної праці. Я дуже вдячна нашій команді, яка повірила в цю амбітну ініціативу і допомогла пройти весь організаційний шлях. Для нас це можливість заявити світові, наскільки важливою є популяризація йоги в Україні, особливо зараз, коли підтримка ментального, духовного і фізичного стану є критично необхідною. Для нас це символ того, що роки нашої праці та внеску наших викладачів були недаремними.
Секрети координації: як створюється масштаб
Як вдалося зібрати рекордну кількість людей такою невеликою командою?
Це надзвичайно складно. Насправді ми готуємо подію цілий рік, потроху, по частинах. У кожного є своя зона відповідальності. Це дуже багато Zoom-зустрічей, багато алгоритмів і табличок. За цим святом стоїть кропітка робота кожного члена нашої команди.
Ми неймовірно радіємо, що викладачі та учасники дійсно говорять: фестивалю такого рівня організації, як у нас, немає ніде. Є люди, які приїжджають до нас вісім років поспіль, хоча фестивалю 12 років! Я пишаюся всіма, хто долучився до створення цієї крутої події, яка для багатьох стає точкою змін, точкою трансформації.
Багато людей розповідають, що після фестивалю в їхньому житті відбуваються позитивні зміни: хтось перестає приймати психотропні препарати, хтось нарешті здійснює свою мрію і стає інструктором йоги, хтось виходить із токсичних стосунків або залишає попередню роботу, усвідомлюючи, що його призначення в цьому житті зовсім інше. Вони перестають боятися робити те, що справді відчувається і хочеться, відповідно до свого внутрішнього переконання, а не нав’язаного соціумом.
Дуже важливо, що цей заряд енергії та бадьорості, з яким повертаються з фестивалю, тримає цілий рік – аж до наступного! Наші учасники це неодноразово помічають і відзначають.
Власне, про позитивні зміни: чи можете згадати якийсь кейс із наших учасників, який найбільше запам’ятався?
Фестиваль трансформує і змінює не лише учасників, а й організаторів. Після кожного фестивалю в нас відкривається щось нове. Наприклад, після попереднього ми вирішили запустити свій бренд одягу для йоги і почали розвиватися у цій сфері.
Щодо учасників: є випадки, коли люди одразу після фестивалю йдуть на курси інструкторів, залишають університет чи попередню роботу і стають викладачами йоги. Через рік-два вони вже приїжджають і викладають у нас на потоці для початківців. Це такий собі квантовий стрибок, який людина може зробити за рік.
Проблеми та «балансування на тонкій кризі»
Чи були при організації якісь факапи?
Хотіла б сказати, що такого не було, але, на жаль, це неможливо. Найбільші факапи траплялися, коли до нас не приїжджали викладачі і навіть не виходили на зв’язок.
Було й таке, що реквізит для вечірньої програми – всі ці магічні кулі, предмети – залишився в Тель-Авіві, а викладач уже приїхав. Тоді ми шукали, як терміново це доставити. Це теж був стрес для організаторів.
Ви віддаєте дуже багато енергії, як ви тримаєте себе в ресурсі?
Трохи медитації, трохи занять з йоги. Думаю, це має накопичувальний ефект протягом року і дозволяє нам триматися, роблячи нашу нервову систему менш вразливою.
Плюс досвід. Я займаюся цим понад п’ять років, і з кожним роком ти стаєш більш стійким. На деякі речі ти просто знаєш, як реагувати. Твій мозок уже розуміє: “Ага, це просто проблема, на яку потрібно знайти рішення”.
Я навчаю команду, що будь-яка помилка – це ваш досвід, і треба просто брати й швиденько її виправляти. Інколи навіть якісь помилки чи негаразди призводять до кращого результату, і тоді все складається навіть краще, ніж ми собі могли задумати.
Плани на майбутнє
Як думаєте, чому власне все вийшло? Які основні чинники роблять цей фестиваль таким, яким він є?
По-перше, мій партнер по бізнесу, Андрій Кузнєцов. Він дуже добре розуміється на тому, як має створюватися продукт та які цінності він має доносити людям. Тому в нас немає іншого виходу, окрім як робити все по розкладу і правильно, бо в нас є гарний приклад.
Далі – підібрана команда, яка теж розуміє, що важливо зробити якісну подію, а не «як-небудь». Плюс команда волонтерів, які працюють під час фестивалю. Це люди, які розділяють наші цінності і розуміють, що потрібно зробити якнайкраще і дати більше, ніж від тебе очікують.
Яким ви бачите майбутнє фестивалю? І які ваші особисті рекорди, як організатора?
Загалом ми мріємо виходити за кордон, щоб у нас був найбільший фестиваль не лише в Україні, а й у Європі чи навіть у світі.
Зараз ми також думаємо про розширення: зробити не один, а ще один фестиваль, тому що ми вже не поміщаємося. Хочемо привозити ще більше цікавих викладачів і залучати ще більше людей.
Щодо особистих рекордів, окрім Книги рекордів: з кожним роком мені все простіше і простіше. Цей рік, напевно, рекордний по відчуттям спокою завдяки класній команді, на яку я можу покластися. Зараз я можу сидіти, та давати інтерв’ю, а не ходити й дивитися, чи все працює на локаціях.
YogaFest у трьох словах?
Любов, емоції, позитивні вібрації.
