Українські кінотеатри наповнені спайсом – стартував прокат довгоочікуваної стрічки Дені Вільньова «Дюна: Частина друга». Після приголомшливого успіху першої стрічки, фанати та критики ще прискіпливіші до продовження. Та поспішаємо вас заспокоїти – хвилюватись нічого, фільм дійсно значущий і масштабний. ПроШоКіно спеціально для видання Space Mag зробило огляд нової «Дюни».
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Фільми, які ніколи не набридають і викликають ностальгію
«Дюна» Вільньова – це екранізація науково-фантастичних книг-бестселерів Френка Герберта «Дюна». До Вільньова книга екранізував єдиний і неповторний Девід Лінч у 1984 році з Кайлом Маклакленом, Патріком Стюартом, Стінгом, Франческою Анніс у головних ролях. Попри великі амбіції фільм став касовим провалом, зокрема й через доволі заплутаний сюжет. Звичайно, коли з’явились новини про початок роботи над «Дюною» Вільньовим – захват фанатів був змішаний з великим скептицизмом. Та перша «Дюна» 2021 року з Тімоті Шаламе, Ребеккою Фергюсон, Зендаєю, Оскаром Айзеком та іншими мала шалений успіх, зібравши в прокаті понад 400 мільйон доларів, а отже й очікування від продовження стало завищеним.
Після перегляду другої частини стало зрозуміло, що Вільньов – відійшов від певних канонічних моментів першоджерела, довільніше зобразив персонажів та дозволив собі пофантазувати, стиснувши події в часі та просторі. Тому глядачам, які читали книги, буде про що посперечатись, але загалом це не псує стрічку. Як і перша частина «Дюна 2» – це візуальний шедевр до найменшої деталі, а їх у фільмі достатньо. Якось Дені сказав, що не фанат діалогів у фільмах, тому мінімально використовує їх в «Дюні», задля того, щоб глядачі насолоджувались епічністю і масштабом. Що ж, скидаємо капелюх! Тим паче, що другий фільм значно динамічніший за перший, але водночас за героями комфортно дивитись, не гублячи основну сюжетну нитку.
Дені Вільньов створював свою «Дюну», спираючись на міфи, вестерни, військові фільми, помітний реверанс й до фільму Девіда Лінча, хоча очевидним є відсилка й до «Лоуренса Аравійського» 1962 року.
Окремо хочеться відзначити саундтрек, написаний незамінним Гансом Циммером – це справжній екстаз (хто слухав хоч один трек цього композитора – той знає). Кожен напружений момент підсилений музикою уповільнює дихання в буквальному сенсі, глядачі в залі завмирають в очікуванні.
Тепер про акторів – дуже рідко буває справжня правдива картинка в синергії великої кількості зіркових акторів. В «Дюні» ж все ідеально. Тімоті Шаламе, який, здавалось, в першій частині грав «Едварда руки-ножиці», якого викинули у пустелі, то в другій частині – це Пол Атрід, який стурбований амбіціями своєї матері та переслідуваний апокаліптичними видіннями. Від спадкоємця Великого Дому він пройшов шлях до лідера фрименів, обраного і, можливо, тирана.
Шаламе та Зендая складають привабливий дует, і обидва виконавці підходять один одному з відчутною легкістю, на них приємно дивитися. Найгнучкіше грає Хав’єр Бардем та Джош Бролін, останній з яких ще й єдиний, хто вносить частинку гумору в усьому фільмі. Ребекка Фергюсон та Флоренс П’ю такі різні, але однаково неперевершено відображають персонажів. Справдились і чутки – буквально на 10 секунд з’явилась і Аня Тейлор-Джой. Щодо Харконненів, то тут попадання 10 з 10, хоча у грі Остіна Батлера чогось не вистачило.
«Дюна 2», як продовження першої, підкреслює сучасні колоніальні паралелі, де заможні володарі борються за мінеральні ресурси у величезному регіоні, який вони вважають ворожим і небезпечним, але прибутковим. А що лишається народам, що живуть там, яких постійно намагаються поневолити чи знищити?
Мораль «Дюни» подвійна, виходячи з амбівалентного тону останніх хвилин фільму. Те, що виглядає як тріумф, може стати поворотом до найгіршого.
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ:
5 фільмів, які доводять, що жіноча дружба існує
Втеча від реальності: чому ми любимо переглядати старі фільми та серіали?
