Естетика ліній та саморобна піч: унікальний посуд луцької керамістки

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ КЕРАМІСТКИ

В її чудодійних руках глина перевтілюється на унікальний посуд з космічною енергетикою. Її вишукані творіння оселилися у десятках відомих закладів у Києві, Дніпрі, Чорноморську, Івано-Франківську, Чернівцях та Миколаєві. Її руки опрацювали понад 5 тонн глини, а створила вона десятки тисяч унікальних одиниць! А з посуду від бренду «Яглина» ви смакуєте у луцьких закладах «Bar 11», «Pur Pur», «Сулі Гулі», «Курінь», «Арт-кафе», «Happy Bakery», та «Café de Vinо». Саме тому ми розповідаємо вам про процес виготовлення, про антитренди у посуді та про гончарний круг з… пральної машини. Про це та багато іншого керамістка розповіла в інтерв’ю для модного ресурсу SPACE.

«Я дуже люблю глину та все, що з нею пов’язано. Я – глина».

10 РОКІВ У ЦАРИНІ КЕРАМІКИ

Пов’язати своє життя з мистецтвом Ольга Хасаншін-Самолюк прагнула ще з дитинства, однак її батьки були переконані, що бути митцем – не престижно, а от медична освіта – набагато престижніша. Відтак майбутня майстриня закінчила навчання у медучилищі у Львові, після чого два роки працювала у реабілітаційному центрі для дітей з вадами зору. Згодом Ольга вступила до Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва Львівської академії мистецтв і уже під час навчання працювала у народної майстрині у сфері розпису гуцульської кераміки. Відтак майже 10 років Ольга трудиться в сфері виготовлення посуду.

ЧОМУ «ЯГЛИНА»?

«Коли я розпочала створювати посуд у власній майстерні та публікувати світлини своїх робіт у Facebook, то необхідно було задуматися над назвою. Моя сторінка була однозвучна з моїм прізвищем – Khasanshin. На перших мистецьких фестивалях я помітила, що люди неправильно вимовляють цю назву. Я довго сиділа на кухні та міркувала про те, як її замінити. Тоді й з’явилася «Яглина», адже я дуже люблю глину та усе, що з нею пов’язано. Я – глина», – ділиться майстриня.

⠀

КРУГ З ПРАЛЬНОЇ МАШИНИ ТА САМОРОБНА ПІЧ

«Я досі працюю на гончарному крузі з пральної машини, хоча я давно придбала професійний, який змінює швидкість. Однак, я так звикла до свого першого інструмента! Ще маю саморобну піч об’ємом 200 літрів, а також багато інструментів, які власноруч створює мій чоловік Сашко. Він з радістю мені допомагає та втілює всі мої ідеї. Ще був екструдер, завдяки якому ми видавлювали вушка для чашок. Тепер ним не користуюся, оскільки здійснювати цей процес вручну набагато легше», – зізнається Ольга.

ПРО АНТИТРЕНДИ

Зараз у тренді мінімалізм, посуд з кам’яних мас, без глазурі та без позолоти. Надзвичайно популярний теракотовий колір, а також посуд у сірих відтінках. «Я роблю все, що надихає. Мене перестав надихати посуд з позолотою, тому довго я не займалася його виготовленням. Нахтненна після творчої відпустки, можливо, я створю лімітовану версію для охочих придбати саме такі вироби. Як на мене, посуд повинен бути мінімалістичним, адже основний акцент – на страві. Коли на тарілці безліч орнаментів, то вона «самодостатня» і без їжі. Мене надихають українські митці, що займаються арт-об’єктами – це Ліза Портнова та Андрій Кириченко, які часто працюють у творчому тандемі. Це неабияк відомі керамісти у світі, а мені навіть пощастило познайомитися з ними на одній із виставок у Польщі», – розповідає засновниця бренду «Яглина».

ПРО ПРОЦЕС

Перший етап – приготування глини. Потім майстриня працює на гончарному крузі, після чого знімає виріб, чекає, поки він трошки підсохне, а згодом обточує і клеїть вушка. Далі – очікує, доки виріб висохне (2-5 днів, залежить від розміру посуду). Потім відбувається процес шліфування, замивання та випалювання. Перше випалювання – у температурі 1000 градусів упродовж 6-8 годин. Далі – приготування глазурі (порошок, що нагадує подрібнене скло), яку змішують з водою, а потім покривають виріб за допомогою різних технологій. Наступний випал – від 1080 до 1150 градусів (залежить від глазурі). Ольга також зазначила, що кераміку необхідно мити вручну, хоча багато закладів нехтують цим правилом. У мікрохвильову піч та духовку можна ставити лише посуд без позолоти.