Ні для кого не секрет, що ведення логістичного бізнесу в Україні зараз – складний виклик, який витримує не кожен підприємець. Повномасштабне вторгнення, блокування кордонів, відсутність авіатранспортування – низка ризиків, які вдається долати не кожному бізнесмену. Однак ми знаємо людину, яка попри всі труднощі змогла втримати компанію і покращити її показники на 65%. У цьому інтерв’ю ми знайомимо вас з Анною Хаустовою – підприємницею, CEO і засновницею логістичної компанії Corcel, яка має філії у європейських країнах. Про те, як логістичний бізнес функціонує в умовах війни, жіноче підприємництво, лідерство та розвиток – читайте далі.
Дедалі частіше серед керівних посад у логістичному бізнесі з’являються жіночі постаті. Як ви прийшли у логістику, чи відчували тиск і стереотипне мислення?
Мій кар’єрний шлях почався в чоловічому відділі, я дуже швидко знайшла з усіма спільну мову, тому що мені як жінці було значно легше вміти домовлятися у багатьох питаннях. Ще коли я була найманим працівником, я генерувала велику кількість нових ідей і планів розвитку. Коли я розвиваю місце, де працюю – я розвиваю саму себе і це для мене найважливіше. Але коли я працювала у тій компанії і почала активно розвивати різні відділи, то стикнулася з непорозумінням від керівництва. І воно було настільки сильним, що компанія стала банкрутом, а все через те, що керівництво неправильно налаштувало робочий процес. Після цього я вирішила відповідати сама за себе. Я довго і зважено підходила до цього питання, тому що розуміла, що більше не зможу працювати там, де нехтуватимуть моїми ідеями. Справа була зовсім не в грошах, я просто не хотіла марнувати час. Тоді я вирішила відкривати власну компанію без жодних заощаджень.
Старт мого бізнесу почався з 300$, які я взяла у свого чоловіка. У мене не було чіткого плану дій, але я мала певну базу клієнтів, знала іспанську мову і розуміла, що можу пропонувати клієнтам, аби вивести їхній бізнес «в плюс». Скажу більше, у мене на той час навіть не було особистого комп’ютера і листи клієнтам я надсилала вночі, з телефона чоловіка. А вже за два роки я купувала перше робоче авто і раділа власним успіхам, яких змогла досягнути за цей час.
Масштаби роботи збільшувалися, штат працівників дійшов до сотні, все йшло добре. Однак у моєму житті трапився переломний момент – я втратила чоловіка. За цей час підприємство мусило оговтуватися від збитків на суму, що перевищувала 1 млн $. І тоді усвідомила, що все, що я робила до цього – не було роботою, насправді я можу більше. Коли я отямилася після цієї втрати, то зрозуміла, що це мій новий виклик, коли вирішується те, чи «все пропало» чи я виживу. Я вжила низку заходів для того, аби компанія продовжувала працювати. За три роки нам вдалося вийти з «мінуса» і продовжувати роботу. За цей час і дійшла до кількох важливих висновків.
Правила ведення бізнесу від Анни Хаустової
- Коли ти сам – ти нічого не вирішуєш. Нічого не буде без команди. Це допомогло мені «виїхати» по життю.
- Коли команда є – ти повинен бути для неї лідером. Бути просто власником – недостатньо. Я сама наштовхую команду до нових клієнтів, прогнозую, які проєкти будуть маржинальними тощо. Я активно працюю у чотирьох напрямках компанії і ключовий розвиток на мені.
- Ринок трансформується. Потрібно бути соціально активним, чим я зараз і займаюся. Тому що якщо тебе не бачать – тебе не існує. Так я почала активно розвивати соцмережі і власний бренд. Зізнаюся, для мене це дуже дискомфортно. Однак у мене є мета збільшувати базу клієнтів і нових співробітників. І соцмережі вже дали мені того працівника, про якого я мріяла. І шукала його не я, а він сам мене знайшов. Я хочу бути медійною особистістю, тому що відчуваю, що багатьом людям сьогодні необхідна підтримка, особливо тим, хто вагається, чи варто розпочинати свій шлях у логістиці. І тому я прокачую теми нашого бізнесу в соцмережах, бо сама досягла вагомих успіхів і можу цим поділитися з іншими. Мені подобається навчати людей, аби люди досягали результату. Надважлива місія кожного підприємця зараз – підтримувати і мотивувати людей, а у соцмережах це робити зараз найпростіше.
- Успішна людина – це не та людина, яка змогла заробити гроші. Справді успішним є той, хто зміг в усіх сферах досягнути певних результатів і втримати баланс між особистим життям і роботою.
У чому полягає перевага компанії Корсель на логістичному ринку України зараз?
Корсель – це україно-європейська компанія, тобто, ми всі працюємо в Україні, але маємо компанії в Європі, що дозволяє нам мати міжнародні контракти. У свій час я думала про те, як мені втримувати працівників гарною зарплатою, тому що в Україні не було змоги покривати ту кількість контактів, яка б могла допомогти працівнику мати ту роботу, яка була б гарно оплачуваною. Тому ми, працюючи в Україні, укладаємо закордонні контракти. Тобто, ми працюємо як IT-компанія. Місія Corcel– платити українським спеціалістам європейську зарплатню. І цього ми досягнули ще років 5 тому.
Другий аспект – це розвиток. У нашій компанії немає людей, які роками роблять одну й ту ж роботу. Як керівник компанії, я контролюю те, аби кожна людина, яка до нас потрапила, розвивалася.
Як вашій компанії вдається збільшувати кількість клієнтів?
Нам допомагає те, що ми маємо офіси в Європі і активно розвиваємо клієнтську базу, знаходячись у Варшаві і Мадриді. Ми маємо дуже професійних менеджерів в Україні, які завжди демонструють високі показники зростання обсягу клієнтів.
Наскільки змінилися показники Корсель до повномасштабного вторгнення і зараз?
За цей час ми виросли на 65%. Саме тому, що в Україні немає зараз авіалогістики, все їде через наш склад, тому що Польща на сьогодні стала важливим хабом для прийняття авіавантажів. Ще з 2014 року ми почали діяти, адже наш головний філіал знаходився в Харкові. Вже тоді я не чекала, а почала готуватися, тому ми побудували склад в Польщі і перестрахувалися на той випадок, якщо щось трапиться. З початком повномасштабного вторгнення працівники мали змогу виїхати до наших офісів в Європі, були й ті, хто залишився. Завдяки цій готовності ми виросли і продовжуємо рости. Наш персонал у безпеці, бо з 2014 року ми займалися цими питаннями.
Звісно, ми не були готові до психологічної частини, роботи в підвалах і укриттях. Але я така людина, яка завжди шукає позитив. Саме це допомогло мені втримати топменеджерів нашої компанії. Весь час я провела у Харкові і підтримувала кожного працівника, що зробило мене ще сильнішою, адже логістика – це складний бізнес. Однак ми й досі не навчилися жити у такій реальності, тому що дуже часто у співробітників виникають проблеми психологічного характеру.
Ситуація на кордоні з Польщею: чи торкнулося вона вашої компанії, яким ви бачите вирішення цього конфлікту?
Оскільки з 2014 року ми перевели нашу транспортну базу на європейські номери, Корсель не має проблем з перетинами кордонів. Це й допомогло нам легко переміщуватися на початку повномасштабного вторгнення. Збільшилася лише ціна перевезення для клієнтів, адже собівартість ринку виросла в три рази. Але терміни доставки ми залишили такими самими, що допомогло нам бути більш конкурентоспроможними на цьому ринку.
Заступник міністра інфраструктури Юрій Васьков вважає, що Україні варто змінювати логістичну стратегію, зважаючи на всі виклики (блокаду портів і кордону з Польщею). Яка стратегія розвитку наразі у вас і чи погоджуєтеся ви з цим твердженням?
Абсолютно погоджуюся. Але зараз, відверто кажучи, у нас в країні про все це лише говориться, однак нічого не робиться. Однак, я не політик, а проста людина, тому від себе роблю все можливе і почала відкривати європейські підприємства, що й раджу робити конкурентам і колегам. Українські перевізники завжди знаходяться у зоні ризику, тому варто мати власні авто у країнах Європи, зокрема й в Польщі.
Українському перевізнику сьогодні надскладно виживати і для того, щоб мати більше варіацій розвитку, я пропонувала б ділити транспортний парк на європейську компанію і на українську. Тим паче, що це не є складною процедурою, проте не дуже швидкою. Люди бояться це робити, бо не знають нюансів законодавства іншої країни, однак я би рекомендувала вже цим займатися, бо завтра у багатьох може й не бути бізнесу, враховуючи сьогоднішню ситуацію. Це якщо ми говоримо про реальні кроки, які варто робити вже, тут і зараз. Наголошу, що 150 людей основного штату працюють в Україні, а лише 10% компанії – закордонні працівники. Наша місія – давати гарну роботу саме українському працівнику. Тому не варто боятися, а потрібно працювати і залишатися в Україні.
