ДонорUA – єдиний в Україні цифровий реєстр донорів крові та єдина професійна система для їхнього залучення. 10 років тому проєкт почався з Excel-таблиці – сьогодні це найповніша інформаційна база з питань крові та понад 170 тисяч зареєстрованих донорів. Але цим робота системи не обмежується: команда ДонорUA провела вже більше 700 виїзних донацій по всій Україні, допомогла понад 7500 пацієнтам, що потребують переливання, та залучила кошти для більш ніж 100 доставок донорської крові для фронту.
Space mag. поговорив з Іриною Славінською – співзасновницею ДонорUA та Президенткою ГО «Всеукраїнська асоціація донорів України». Ірина розповіла, як ДонорUA допомагає МОЗ реформувати систему крові в Україні та формує нову культуру донорства, руйнуючи радянські звички та стереотипи.
Ірино, як почалася історія ДонорUA і в чому полягала ваша мета? Проєкт робив перші кроки у 2014-15 роках – чи було це пов’язано з початком російсько-української війни?
Наша мета – аби жоден пацієнт ніколи не помирав через те, що для нього не знайшлося донорської крові, щоб ніхто не був змушений чекати на переливання і шукати донорів по соцмережах. Це було моєю особистою мрією ще до 2014 року і лишається нею сьогодні. Те, що запуск ДонорUA збігся з початком війни – чергове підтвердження, що ідеї слід втілювати без зволікань, і вони зможуть дуже вчасно комусь допомогти.
ДонорUA починався з Excel-таблиці, де ми вручну формували базу донорів. Та моя ідейність підсилювалася ІТ-хистом Олександра Краковецького, з якими ми разом розробляли платформу. І в 2014 році ми перемогли в конкурсі стартапів від SocialBoost на міжнародній конференції IDCEE, завдяки чому створили першу робочу версію системи. Станом на 2015 рік у ній було зареєстровано 1500 донорів – сьогодні їх уже понад 170 тисяч.
Під час повномасштабної війни тема донорства нагальна як ніколи, і наразі вже існує чимало організацій, які працюють у цьому напрямку. Чим особливі ДонорUA?
Наша сила – в тому, що ми можемо працювати на різних рівнях і напрямках. Як громадська організація, ми гнучкіші за державний апарат, і, співпрацюючи з ним, допомагаємо реформувати систему крові та наближати її до сучасних світових стандартів. Виконання цих задач є серед умов Угоди про асоціацію з ЄС.
У 2020 році я стала співавторкою нового Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», який регламентує структуру системи крові, фінансування та інші напрямки. Цього року ми з МОЗ підписали Меморандум, аби розширити нашу співпрацю.
У 2022 року мене залучили до Оперативного штабу МОЗ, і ДонорUA з перших місяців повномасштабного вторгнення включилися у процес транспортування крові для потреб фронту. На сьогодні ми залучили фінансування для понад 100 таких доставок, кожна з яких може врятувати до 1500 життів.
Водночас, як платформа, ми можемо закривати точкові запити пацієнтів. За час нашої роботи понад 7500 людей, які потребували переливання крові й шукали донорів, швидко знайшли їх завдяки нашій системі. І йдеться саме про безоплатне донорство. Лише регулярні добровільні безоплатні донації можуть покрити потреби країни у крові – це підтверджує досвід усіх розвинених держав. Але потрібно аби люди більше знали про донорство та не боялись здавати кров.
Співпрацюючи з бізнесом, іншими ГО та найрізноманітнішими установами, ми проводимо виїзні донації практично по всій Україні. Це події, на яких люди можуть здати кров у цікавих локаціях: ТРЦ, музеях, картинних галереях чи навіть храмах. Нещодавно, до прикладу, ми проводили донацію в Софії Київській, а до цього – в Костелі Св. Миколая. Організовуємо ми й корпоративні дні донора – для компаній це спосіб підвищити КСВ, для нас – поповнити запаси крові в певному місті та популяризувати донорство серед нової аудиторії.
Хоча більшість людей на сьогодні усвідомлюють важливість донорства, далеко не всі наважуються самі здати кров хоч раз. Ще менше – роблять це регулярно. Комусь складно виділити час, когось лякає сама процедура, хтось банально боїться будь-чого нового… Як вам вдається впливати на свідомість людей і мотивувати їх здавати кров?
Одна з наших цілей – побудувати культуру донорства, в якій здавати кров – не якась унікальна подія, а нормальна звичка, і в якій люди роблять це регулярно, а не коли хтось помирає. Зараз величезна кількість людей волонтерить, і це сприймається як норма. Але якщо ударні дрони потрібні лише під час війни, то кров – постійно. Ми робимо донорство зрозумілішим, доступнішим, ближчим. Наприклад, вже згадані виїзні та корпоративні донації доводять, що здавати кров – не страшно й навіть весело.
Чимала частина нашої роботи – інформування. Про донорство досі існує купа міфів: про інфекції та іншу шкоду для здоров’я, про протипоказання. Ми спростовуємо застарілі страшилки та упередження, адже сьогодні здавати кров комфортно та безпечно, і більшість повнолітніх людей можуть це робити.
Гарні результати показала наша кампанія #Розквітай, яка фокусується на перевагах донорства для самих донорів. Ми просуваємо тези про те, що здавати кров – корисно для здоров’я, що це зручно і легко, що це, зрештою, круто, адже демонструє вашу свідому позицію. За рік кампанії ми залучили до платформи більше 40 000 донорів і провели 35 заходів у 10 містах.
Для донорів, зареєстрованих на платформі, в нас діє бонусна програма. Щоразу, здаючи кров, ви отримуєте бали, які можете обмінювати на подарунки від наших партнерів. Ці подарунки невеликі й не можуть вважатися «винагородою» за донацію. Головна мотивація донорів – врятовані життя. Але це спосіб подякувати людям за доброту, і їм завжди приємно отримувати ці прояви уваги. Крім того, так ми виходимо на аудиторії бізнесів, які долучаються до бонусної програми, і можемо популяризувати донорство серед них, поширюючи свої цінності.
Ми залучаємо інфлюенсерів – наприклад, амбасадоркою #Розквітай є KOLA, а амбасадоркою самого ДонорUA – Аліна Френдій. Це також допомагає охопити більше людей – зокрема й тих, хто раніше могли навіть не замислюватися про донорство.
Якщо говорити про аудиторію, хто ваша ЦА? Чи існує портрет донора крові? З якими головними тригерами ви працюєте?
Тут знову можна навести у приклад волонтерство як таке. Волонтеркою може бути яскрава інфлюенсерка, яка збирає великі суми у своєму інстраграмі, та бабуся, що плете маскувальні сітки. Війську допомагають усі, хто має емпатію та ресурс. Так само і з донорством – якщо ви хочете допомагати людям й відчувати свою цінність, і маєте відповідний стан здоров’я, ви себе в цьому знайдете. Бажання робити світ кращим, приносячи йому користь – це і є головний тригер.
Основні вимоги до донорів – вік від 18 років, вага від 50 кг та відсутність хронічних захворювань. До речі, верхнього вікового порогу для донорства немає – якщо ви добре почуваєтеся, кров можна здавати і після 60 років. Те ж саме стосується й ваги – якщо вона вища за середню, але показники здоров’я в порядку, з вами все гаразд і ви можете здавати кров. Тому донори можуть мати дуже різний вік і вигляд, не кажучи вже про фах, інтереси тощо.
Зважаючи на те, наскільки донори різні, ми можемо працювати не з портретом, а зі спільнотами. Серед донорів є військові та айтівці, спортсмени і письменники, і для всіх них у нас є інструмент DonorUA for Teams. Донори, зареєстровані на платформі, можуть створювати на сайті команди – це схоже на групу у фесбуці, тільки тут ви не переписуєтеся, а ведете спільну статистику донацій. Використовується це рішення і для корпоративного донорства. Ви можете змагатися всередині команди або ж з іншими спільнотами, організовувати власні події і просто гейміфікувати процес донорства, аби він був цікавішим та сучаснішим. Це справді працює – в системі вже більше 100 команд, і деякі з них мають на рахунку вже понад 1000 донацій.
Зараз, під час повномасштабної війни, донорів стало більше, але і потреба зросла. Які підходи та практики Україні слід перейняти в країн, де донорський рух більш розвинений, аби і в мирний час донорів було достатньо? Чому ми вже встигли навчилися за роки ковіду та війни?
Згідно з розрахунками ВООЗ, аби повністю забезпечити будь-яку країну донорською кров’ю, здавати її має 30-40 людей на кожну тисячу населення. Як бачимо, це небагато. Але в Україні станом на 2020 рік на тисячу людей припадало всього 13 донорів. Справді, зараз їх стало більше, але і потреби у крові зросли приблизно на 60%. І тут ми повертаємося до культури донорства – аби будь-які пацієнти вчасно отримували кров, люди мають здавати її регулярно, а не тоді, коли російська ракета прилітає в мирне місто, або коли до лікарні привозять поранених військових.
За даними ВООЗ, 79 країн збирають понад 90% донорської крові шляхом добровільного безоплатного донорства. Серед них – 38 країн з високим рівнем доходу, 33 країни із середнім і вісім країн із низьким. Статистика дуже промовиста. Що менш розвинена країна, то більш поширене в ній стихійне або родинне донорство, коли для пацієнтів доводиться шукати донорів по соцмережах, або коли кров для них здають родичі та друзі. Якщо ж у державі добробут, ви ніколи не знаєте, кому належала кров, яку вам переливають, але можете бути впевнені в її якості та безпечності.
До деяких змін нас підштовхнули виклики повномасштабної війни. Наприклад, до минулого літа переливання крові пораненим мали право робити лише медики з відповідною освітою, і лише в медичних установах. Бойові ж медики, які пройшли курси, але можуть не мати диплома про вищу медичну освіту, такого права не мали. Евакуація пораненого бійця до лікарні чи бодай стабпункту може тривати годинами, а компенсувати критичну крововтрату слід у перші 36 хвилин. І коли Уряд дозволив бойовим медикам переливати кров, це допомогло рятувати більше поранених, адже тепер переливання можна зробити буквально в окопі, маючи обладнання.
У березні цього року Кабмін схвалив Стратегію розвитку добровільного безоплатного донорства, яка передбачає більш ефективний рекрутинг донорів – як самими центрами крові, так і за допомогою інформаційних кампаній, спрямованих на широку аудиторію. Наприкінці травня було затверджено ліцензійні вимоги до центрів крові – тепер контроль за якістю крові стане суворішим, а умови для донорства – комфортнішими. За кожним таким кроком великої державної машини – робота багатьох людей.
Ми ж, як гнучкіша структура, можемо дозволити собі експериментувати, і успішним експериментом став бладмобіль у Львові. Це автобус, обладнаний усім необхідним для безпечного і зручного забору крові. До прикладу, Ізраїль близько 90% своїх потреб у крові закриває саме за допомогою таких бладмобілів. Зупиняючись біля ТРЦ, навчальних закладів та в інших місцях скупчення людей, мобільні центри крові дають змогу людям швидко і зручно зробити свій внесок. У Львові разом з партнерами ми вже провели більше десятка донацій у мобільному центрі крові, і до цих подій долучилися понад 400 донорів. Сподіваємося, згодом інші міста зможуть скористатися цим досвідом.
Попереду ще дуже багато роботи – як на державному рівні, так і на рівні свідомості кожної окремої людини. Але величезний шлях уже пройдений. І ДонорUA, і українська система крові під час повномасштабної війни не просто встояли, а якісно виросли – і це гарний знак. Наша кров переможе!
