фото Pauline Suzor
Психологиня Олена Будько – про те, чому з віком ми втрачаємо відчуття часу, чи справді він минає швидше та як навчитися зупинятися, щоб проживати життя сповна.
Коли ви востаннє не поспішали, помічали навіть найелементарніші дрібниці, навмисне уповільнювались і просто проживали момент? Багатьом із нас ці відчуття давно забулися. А згодом приходить лише одне розуміння: час минає надто швидко, а ви так і не встигли здійснити все, про що давно мріяли. Саме тому, щоб не відчувати гіркоти розчарування та невловимої швидкоплинності, варто вже зараз змінити своє ставлення до найпростіших деталей життя.
Психологиня Олена Будько пояснює, чому ми перестаємо бути «тут і тепер» і з чого почати, щоб знову навчитися відчувати кожну мить, проживаючи кожну хвилину свідомо.
Відчувається, ніби лише вчора ми проживали яскраве студентське життя, відводили дитину в перший клас, зустрічали початок літа… З кожним роком здається, що час минає швидше: дні та тижні летять, зливаючись у суцільний потік. І це справді так, але не тому, що час прискорився, а тому, що ми перестали його помічати.
У дитинстві кожна подія була для нас яскраво емоційно забарвленою. Ми постійно відкривали щось нове: досвід, емоції, враження. Але з роками більшість подій стають звичними та рутинними – і саме тому все зливається в одноманітний потік днів, що минають. Ми дедалі рідше пробуємо щось нове, що могло б активізувати наш мозок. Замість цього живемо в режимі планів і дедлайнів, застрягаючи у списках справ на наступний тиждень, місяць, рік…
Момент «тут і зараз» поступово зникає. Ми все рідше зупиняємось, щоб відчути смак кави, помітити тепло сонця на обличчі чи погляд близької людини. А час найкраще проживається саме через тілесні відчуття: що я бачу? Що я чую? Що я відчуваю тілом прямо зараз?
Інформаційне перевантаження, яке ми всі нині переживаємо, теж стирає відчуття часу. Потік новин і подій змішується в суцільне «сьогодні-вчора-завтра», розмиваючи межі моменту.
Тож як уповільнитись і повернути собі «життя» у своє життя?
- Додайте більше новизни у ваші будні, щось, що ви, можливо, ніколи не робили або робите вкрай рідко (змініть звичний вам спосіб проведення вихідних, спробуйте нові хобі та оточення, нові смаки або маршрути тощо). Чим більше насичені ваші дні різними подіями (навіть дрібними), тим більше ви будете відчувати, як день минає, а не проходить повз. День ніби «розтягується».
- Спробуйте трохи почистити свій простір від відволікаючого «фону» і більше сфокусуйтесь на конкретному та особистому (гарним варіантом може стати інформаційний детокс, фільтр власних цілей від нав’язаних, орієнтир у пріоритеті не на зовнішнє, а на внутрішнє).
- Впровадьте у своє життя маленькі ритуали сповільнення: час без ґаджетів, 5 хвилин тиші, практики дихання або вдячності. Все, що додасть трохи паузи у ваші рутинні графіки та плани, змусить сповільнитися та «записати» момент.
- Поверніться до свого тіла: відчуйте, як ступаєте по землі, торкаєтесь та дихаєте, або як пахне повітря після дощу. Це допомагає мозку ніби «заякорити» цей день.
Чи помітили, що вам по-справжньому принесло сьогодні радість? Якою на смак була ранкова кава? За що відчуваєте вдячність перед сном? Який момент хочеться запам’ятати? Уповільнитися – не означає зупинитися чи зменшити темп. Це – жити усвідомлено, помічаючи життя у дрібничках навколо. Адже справжній час – він не в календарі, а в тому, як ми його проживаємо.
Психологиня Олена Будько
