Ми ретельно дбаємо про безпеку своїх речей: закриваємо двері дому, ставимо авто на сигналізацію, встановлюємо паролі на телефон і банківські картки. Але чи так само ми захищаємо себе – свої емоції, почуття та особистий простір?
Поняття особистих кордонів – фізичних, емоційних і психологічних – набуває все більшої актуальності. Чому вони такі важливі, як їх вибудовувати та відстоювати без почуття провини? Розбираємося разом із психологинею Оленою Будько.
Чому складно відмовляти?
Найчастіше страх сказати «ні» полягає не в самій відмові, а в наслідках цієї відмови: страшно бути осудженим, неприйнятим та не таким «хорошим». І цей страх настільки сильний, що унеможливлює розуміння власних бажань, і тим паче відстоювання власних кордонів.
Чому так? Часто причини тягнуться з того ж дитинства, коли ми змушені були «заслуговувати» увагу та любов, основні духовні потреби для дитини, щоб вижити. І одним зі способів «бути зручним/ зручною» – погоджуватись та не перечити.
Ми виросли, а алгоритми залишились. Тільки тепер це колеги, кохані та рідні… Але чому страх сказати «ні» такий сильний навіть у дорослому віці? Розглянемо кілька основних моментів, які на це впливають:
- Страх бути відкинутим. Багато людей бояться, що відмовляючи, вони втратять підтримку та схвалення, що інші відмовляться від стосунків з ними, не будуть спілкуватись.
- Бажання догодити. Такі люди відчувають себе цінними і потрібними лише тоді, коли догоджають іншим, очікуючи у відповідь похвалу або вдячність. Від цього росте і зміцнюється їх самооцінка та самоцінність.
- Невротичний перфекціонізм. Перфекціоністи часто бояться бути «неідеальними» для інших або щось зробити не так, як вони уявляють собі. Найчастіше відмова для них – це прояв слабкості та невдачі.
- Соціальні установки та стереотипи. У деяких сім’ях з дитинства впроваджуються цінності, що догоджати іншим – це велика чеснота та заслуга. Часто людина відчуває тиск оточення, коли не хоче відповідати очікуванням.
- Страх конфліктів. У певних ситуаціях відмова стає причиною прояву агресії та конфлікту. Коли дитина стає свідком цього, у неї формується страх проявляти власні бажання, оскільки це може бути причиною неприйняття, а отже можливої агресії та конфлікту.
Важливо вміти вибудовувати зорові кордони та вміти відмовляти, оскільки для кожного з нас це запорука відчуття безпеки, зниження рівня тривоги та можливість побудувати якісні стосунки з оточенням.
Ось декілька практичних лайфхаків, що допоможуть навчитись екологічно говорити «ні»:
- Відокремте людину від її дії і слів. Усвідомте, що ви відмовляєте не самій людині, а лише її пропозиції або проханню.
- Візьміть паузу, щоб подумати. Вам не обов’язково відповідати одразу. Певний час дасть вам можливість все оцінити й донести свою думку більш впевнено.
- Відмова не означає грубість або конфлікт. Використовуйте «Я-повідомлення», щоб донести співрозмовнику вашу відмову ввічливо та екологічно.
- Практикуйте слово «ні» у дрібних побутових справах і тоді вам буде легше відмовити у більш складних ситуаціях.
- Сформуйте власні правила, на які ви будете опиратися, говорячи «ні». Наприклад: «Я тебе розумію, але у мене є правило не позичати в борг…», «На жаль не зможу, оскільки щоп’ятниці ми вечеряємо родиною…»
Один з найважливіших моментів для усвідомлення, що «ні» – це закінчене речення. Вам не обов’язково пояснювати та виправдовуватися (хіба ви самі маєте таке бажання). Здорова навичка говорити «ні» допомагає побудувати здорові стосунки, знижує рівень фізичного та емоційного вигорання, зміцнює самооцінку та допомагає фокусуватись на власних цінностях та пріоритетах.
Instagram olena.budko
