Сурогатне материнство: за та проти – думки лучан

Сьогодні медицина дозволяє втілювати в життя те, що років 30 тому вважали справжнім дивом. Репродуктивна медицина зокрема дає шанс зачати і виховати дитину навіть тим парам, які роками намагаються завагітніти та страждають від безпліддя. Зірки світового рівня також користуються послугами сурогатного материнства, аби мати власних дітей. Серед них Сара Джессіка Паркер, Ніколь Кідман, Кім Кардаш’ян, Кріштіану Роналду та інші. Хтось дивується, хтось засуджує, позаяк в Україні питання сурогатного материнства постає в іншому ракурсі. Про це явище говорять дедалі частіше та відвертіше, тому онлайн-ресурс SPACE також не залишається осторонь. Ми вирішили запитати лучан, а як вони ставляться до сурогатного материнства.

 

У серії матеріалів від SPACE лучанки різних професій та переконань діляться своїми думками про неоднозначне явище сурогатного материнства.

 

ДОВІДКА

Сурогатне материнство – це одна із допоміжних репродуктивних технологій, за умови якої жінка добровільно погоджується завагітніти, щоб виносити і народити біологічно чужу їй дитину, яку потім віддадуть на виховання іншим особам – генетичним батькам. Вони і будуть юридично вважатися батьками цієї дитини, хоч її виносила і народила сурогатна мати.

Існує два типи сурогатного материнства – традиційне та гестаційне. У випадку традиційного сурогатного материнства жінка вагітніє за допомогою сперми донора або чоловіка, який планує стати татом дитини. Яйцеклітина належить жінці, яка й буде виношувати плід. Гестаційне сурогатне материнство – це коли жінка виношує чужу дитину: і сперма, і яйцеклітина належать людям, які планують стати батьками.

ЯКІ ІСНУЮТЬ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЩОДО СУРОГАТНОГО МАТЕРИНСТВА?

В Україні сьогодні питання сурогатного материнства порівняно з країнами Європи та Америки є недостатньо врегульованим. Так, питання сурогатного материнства лише частково охоплене нормами Сімейного кодексу України, зокрема ч. 2 ст. 123 СК України, де визначено, що метод сурогатного материнства передбачає перенесення в організм сурогатної матері ембріона людини, зачатого подружжям (генетичними батьками). Водночас батьками дитини є подружжя. Тобто, Сімейний кодекс України частково захищає права генетичних батьків та передбачає їхнє право зареєструвати дитину.

Крім того, ця сфера регулюється наказом Міністерства охорони здоров’я – дозволене комерційне сурогатне материнство, жінка не має жодного права на дитину. При цьому, з огляду на судову практику є певні ризики щодо реалізації генетичними батьками свого права на реєстрацію дитини із зазначенням їх саме батьками.

Відповідно до Роз’яснення Міністерства юстиції України «Визначення походження дитини від батьків при державній реєстрації народження» підставами виникнення прав та обов’язків матері, батька і дитини є походження дитини від них, тобто наявність кровного споріднення та реєстрація цього походження у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 11 Розділу 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану України у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. Одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально затверджена, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом. А в графі «Для відміток» актового запису про народження повинен бути такий запис: «Матір’ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження є громадянка (прізвище, власне ім’я, по батькові)», а також зазначається найменування закладу, що видав довідку, дата її видачі та номер. Тобто, на практиці для генетичних батьків є ризик отримати відмову сурогатної матері надати таку згоду і відповідно зареєструвати дитину на своє ім’я.

Крім того, законодавчо неврегульованим залишається питанням розроблення моделі договору про сурогатне материнство з подальшим його закріпленням в Сімейному кодексі України. Тобто за своєю природою такий договір – двосторонній, він укладається в загальному порядку та може бути оскаржений або розірваним будь-якою із сторін.

Проблемним питанням є також право сурогатної матері на штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує дванадцяти тижнів. До того ж, сьогодні законодавець не визначає особливих вимог до осіб, які бажають скористатися послугами сурогатної матері. Їх потрібно визначити хоча б на рівні вимог, які застосовуються для осіб, які бажають усиновити дитину, зокрема питання віку, статі, громадянства, матеріального забезпечення, соціального статусу в суспільстві тощо, аби якнайкраще забезпечити інтереси самої дитини. Згідно із законодавчою політикою країни, держава повинна якнайкраще та на найвищому рівні забезпечити інтереси дитини, це визначено і Конституцією України і Сімейним кодексом України і Законом України «Про охорону дитинства». Зокрема, гостро постає питання долі дитини, якщо вона народиться із певними фізичними або психологічними вадами.

«ВСЕ БІЛЬШЕ Й БІЛЬШЕ ІНОЗЕМНИХ ПАР ОБИРАЮТЬ САМЕ УКРАЇНУ ДЛЯ ПОШУКУ СУРОГАТНОЇ МАТЕРІ»

Варто зазначити, що в багатьох країнах світу сурогатне материнство є взагалі забороненим. Тобто Україна, хоч і вкрай недостатньо регулює це питання на законодавчому рівні, однак прямо дозволяє існування такого явища, як допоміжної репродуктивної технології. Також сурогатне материнство дозволене в деяких штатах Америки та окремих штатах Австралії. В Ізраїлі сурогатне материнство офіційно дозволене з 1996 року. В Чехії, до прикладу, сурогатне материнство законодавчо не врегульовано взагалі. Найбільш часто такий вид репродуктивних послуг дозволений або неврегульований в країнах з низьким рівнем доходу. В багатьох країнах світу сурогатне материнство взагалі під суворою забороною, зокрема в Італії, Німеччині, Франції, Швейцарії, Китаї. Внаслідок заборони сурогатного материнства в світі, все більше й більше іноземних пар обирають саме Україну для пошуку сурогатної матері.

НА ВАШУ ДУМКУ, ЦЮ ПРАКТИКУ ВАРТО РОЗВИВАТИ ЧИ ЗАБОРОНИТИ?

Питання заборонити чи дозволити сурогатне материнство – складне та неоднозначне. Багато експертів, громадських та релігійних організацій дотримуються кардинально протилежних поглядів. Однак, на мою думку, у випадку продовження національної політики щодо офіційного дозволу на застосування саме такого репродуктивного механізму в Україні, необхідно чітко визначити всі умови та застосувати механізм дієвого правового регулювання. Варто врахувати певну, на ментальному рівні, корупційну складову, яка притаманна багатьом процесам в нашій державі, зокрема якщо питання стосується залучення фінансів, наприклад, із іноземних джерел. Тому профільне законодавство повинно бути чітким, деталізованим. Як на мене, необхідно ввести кримінальну відповідальність у випадку відмови генетичних батьків від дитини, зокрема якщо це пов’язано зі вродженими фізичними та психічними вадами, а також родовими травмами.

Я вважаю, що варто в обов’язковому форматі врегулювати питання страхування життя та здоров’я не лише сурогатної матері, але й генетичних батьків, що зможе забезпечити дитині матеріальну стабільність на випадок непередбачуваних життєвих обставин.

Коли я стала мамою, то зрозуміла, що найдорожчого і більш неповторного відчуття, яке б могло конкурувати з батьківством, не може бути у світі.

Відчуття, коли усвідомлюєш, що в тобі народжується нове життя, – прекрасне та безцінне. Той трепет у серці і душі неможливо купити за гроші, його потрібно відчути. У цьому і сила бути жінкою, давати життя, бути початком нового відліку, бути берегинею, бути найдороціннішим скарбом, за який усі віки починалися війни. Чоловіки створюють свій світ заради жінки – без жінки безглузде все! Тому якщо постає питання для жінки народити самій чи скористатися так званим сурогатним материнством, то тільки самій пройти цей шлях. Це моя позиція.

Я допускаю той випадок, коли сурогатне материнство – єдиний шанс для подружжя стати батьками. У протилежному випадку – це неприпустимо для мого усвідомлення, коли жінки вдаються до цього лише заради збереження фігури чи ще якихось дурниць.

Це явище, на жаль, дуже поширене для злочинних дій, зокрема народження діток способом сурогатного материнства для чорного ринку органів або для одностатевих пар. Останнє я не коментую!

На жаль, наслідком негативного впливу випромінювання, забруднення середовища та стилю життя загалом стало безпліддя. Маючи коріння у пострадянському вихованні, будь-яка проблема такого типу сприймається як вирок та кінець життя. Однак ми живемо у 21 столітті, де кожне наступне покоління перевершує попереднє своїми технологіями. Медична сфера не є винятком, тож і «вирок» безпліддя вирішує сурогатне материнство. Мені здається дуже абсурдним, коли в сучасному суспільстві, де повинна була б панувати свобода вибору, може йти будь-яка мова про засудження сурогатного материнства. Що може бути поганого у добровільній згоді здорової жінки виносити дитину для подружжя, у якого, на жаль, немає такої можливості та подарувати щасливе життя ще одній маленькій людині? Окрім того, знову ж, завдяки розвитку сучасних технологій, процес проходить абсолютно безпечно та прозоро. Чи підтримую я сурогатне материнство? Безумовно так. Чи спробувала б я себе коли-небудь у такій ролі? Ніколи не варто говорити ніколи.

Друга частину коментарів лучан очікуйте на сайті згодом.

Матеріали за темою
Топ-3 публікації
Вибір редакції
ОПУБЛІКУЙТЕ КОМЕНТАР