В умовах сьогодення ми часто вимушені бути далеко одне від одного на невизначений термін. Проте навіть перебуваючи фізично поруч, інколи можемо почуватися самотніми – ніби контакт втрачено, а взаєморозуміння поступово зникає. Саме в такі моменти особливо важливо усвідомлювати, що над стосунками мають працювати обидва партнери, аби тимчасова дистанція не перетворилася на звичку. Про прості, але необхідні в практиці правила, розповідає психологині Олени Будько.
Реальність сьогодення така, що багато пар засинають у різних місцях та містах, інколи навіть у різних часових поясах. Складні ситуації можуть віддалити пару один від одного, а можуть, навпаки, зробити стосунки глибшими та міцнішими. То як все ж таки зуміти зберегти в стосунках «ми», особливо на відстані? Як їх зміцнити?
Близькість – це не про кілометри і географію. Найбільша відстань між партнерами – це мовчання, невизначеність та недосказаність, втрата емоційного зв’язку. Коли все проходить на звичці або контролі. Коли не хочеться ділитися дрібницями, а діалоги зводяться до обміну сухими фактами. Коли спільне мовчання викликає напругу та бажання втекти «в телефон». Коли зникає спільний сміх і стає менше спонтанних дотиків. Коли є відчуття самотності поруч із людиною. Усе це «тихі» маркери, які першими свідчать про втрату емоційної близькості навіть без конфліктів.
Емоційна близькість – це не вдача чи везіння. Емоційна близькість – це навичка, щоденна праця обох партнерів на різних етапах стосунків. Це відчуття присутності в житті один одного навіть тоді, коли ви далеко або у складних моментах.
5 правил, які допоможуть зберегти тепло у стосунках
Важливіша регулярність, аніж тривалість.
Ми інколи недооцінюємо короткі розмови. Багатогодинні дзвінки не компенсують щоденного контакту. А регулярні, навіть коротенькі контакти створюють відчуття ПРИСУТНОСТІ. Це можуть бути не лише дзвінки, а й голосові або текстові повідомлення, невеличке відео чи ваша фраза один для одного. Це про: ми є, я важлива/ий, я в контексті того, що відбувається.
Не замінювати близькість «звітністю».
Фрази типу «як справи?» – «нормально» лише створюють ілюзію контакту, а насправді є звичайною констатацією фактів. Важливо говорити не просто інформацію, а й про те, що ви відчуваєте та що переживаєте. Наприклад: «мені сьогодні самотньо», «я зрадів/ла, коли…», «я схвилювався/лась через…». Це створює відчуття ДОВІРИ та взаємності.
Говорити відкрито про страхи та тривогу.
Особливо на відстані можуть з’являтися ревнощі, переживання чи сумніви. Може виникати бажання перевіряти та контролювати, а це лише створює напругу в парі та віддаляє.Запитайте чесно, що вас хвилює, або розкажіть, про що ви тривожитеся. Це дає відчуття БЕЗПЕКИ і дуже зближує. З’являється розуміння цінності та значущості один для одного.
Плануйте спільне майбутнє.
Мозок має розуміти, навіщо ви через це проходите, – щоб що? Труднощі й відстань легше проживаються, коли вони мають сенс. Розмовляйте про спільні бажання, бачення, цінності та напрямки. Навіть без точних дат це дає відчуття ОПОРИ та знижує тривогу.
Не відкладайте контакт на «потім».
«Потім поговоримо», «потім запитаю», «потім розкажу», «потім подумаю/ємо», «потім щось вирішимо», «потім сходимо»… – бо немає зараз часу, втомлені, не до того, не хочу конфлікту тощо. Але проблема в тому, що часто «потім» так і не настає. З часом виникає відчуття недоступності, емоції накопичуються, партнери віддаляються. Не потрібно одразу сідати за багатогодинні розмови. Краще коротко все обговорити й відчути, що стосунки ЖИВІ, що зв’язок існує і не зник у рутині.
Фото: Pinterest
Іnstagram olena.budko
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ:
Здорові чи токсичні? Психологиня Олена Будько – про те, як зрозуміти, які у вас стосунки
