Хто живе всередині нас і керує непомітно?
Всього у людини є три его-стани або позиції – внутрішня дитина, внутрішній батько та усвідомлений дорослий. Кожен з них – це набір поведінкових реакцій, позицій, почуттів і думок. Сьогодні розглянемо позицію внутрішньої дитини!
Що це й навіщо воно нам?
«Внутрішня дитина» – це частина свідомості, яка вміщує в себе досвід з дитинства та внутрішньоутробного періоду розвитку.
ВД – це та внутрішня роль, в якій людина відчуває свої тілесні потреби, отримує задоволення від життя, дозволяє собі слідувати за своїми бажанням, мріє і фантазує.
Людині зі здоровою ВД властиві відкритість світу, щирість, невимушеність, спонтанність дій, грайливість, цікавість. А також винахідливість, енергійність, натхнення, наполегливість, вміння знайти вихід з будь-якої ситуації, здатність сміятися над собою.
Людина, в якій живе здорова «внутрішня дитина», радо приймає турботу і любов, відкрита, ніжна та довіряє тим, кого любить. І в цьому не тільки її сила, але і вразливість.
ВД – це спонтанна, природна і водночас чутлива й вразлива частина нашої душі.
ВД – це наш дитячий досвід, який ми зберігаємо у своїй душі до старості.
Це досвід того, що з нами дійсно відбувалося в минулому, як ми його сприйняли «там і тоді».
У кожної дитини є 4 нагальні потреби:
– бути помітним;
– бути почутим;
– відчувати, що його люблять;
– відчувати, що його приймають таким, яким він є.
Коли батьки в дитинстві не задовільняють ці потреби, це призводить до дефіциту значимості, відчуття цінності, права на власну думку, любові, прийняття себе таким, яким ти є.
Виростаючи, ми різними способами (підсвідомо) вибиваємо, вимагаємо, вимолюємо від інших:
– «Скажи, що я класна!»
– «Скажи, що я тобі потрібна!»
– «Ти мене не чуєш! Не розумієш!»
– «Ти мене любиш? Точно? А чим доведеш?»
– «А ти мене будеш любити, якщо я погладшаю? А зі зморшками? А з розтяжками?»
І ми готові роками вислуховувати у інших – схвалення, відчуття значимості, любов, повагу, нехтуючи власними інтересами.
І знаходити собі мільйони пояснень: «я роблю це, бо я сильно люблю», «я терплю це, бо я не зможу сама/він пропаде без мене», «жертвую собою, бо така жіноча доля, «прийде час і він мені віддячить», «я не можу відмовити, бо такий у мене характер».
І поки розум шукає логічне пояснення, підсвідомо – вами керує ваша «внутрішня дитина», яка намагається взяти реванш і будь-яким способом отримати те, чого не отримала в дитинстві.
Вихід є: почути голос своєї внутрішньої дитини і самій собі дати те, чого вам так не вистачає від інших. Щодня проявляйте до себе любов, турботу та увагу. Зрощуйте відчуття власної цінності незалежно від думки оточення та відчуття внутрішньої безпеки попри обставин навколо.
Це стане чудовою профілактикою тілесних та душевних захворювань.
