25 лютого виповнюється 150 років з дня народження української поетеси та письменниці Лесі Українки. З такої нагоди був створений мистецький проєкт «Леся Українка: 150 імен» в Українському домі, що проходитиме з 25 лютого по 8 березня. Детальна інформація про всі події буде з’являтися на офіційному сайті.
Талановита, прогресивна, незламна. Її твори, глибокі переконання та погляди на життя актуальні й сьогодні. Леся несла світло мудрості, жіночності і сили духу, що залишило своє сяйво до сьогоднішнього дня.
З нагоди свята Marie Claire пропонує замислитися над тим, яких уроків навчила кожну українку. Адже її життя пройшло у боротьбі за власне щастя і їй вдалося не втратити оптимізм, незважаючи на всі перешкоди.
Леся Українка. Одеса, 1888 р.
Олена Пчілка і Леся Українка. Ялта, кін. 1897 — поч. 1898 р.
УРОК 1. Жінка має право говорити свою думку як і коли хоче.
У багатьох творах Леся Українка підіймає теми, які були табу для тогочасного суспільства. Проте поетеса була сильною духом і не боялася говорити власну думку всьому світу. Письменниця впевнено і сміливо писала про любов до Батьківщини, про кривди рідного краю всупереч тиску російської влади: «І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю…».
Іншим прикладом може слугувати поетична драма «Камінний господар», де Леся була першою в українській літературі, хто змалював образ чоловіка-спокусника. Та й загалом поетеса була першою жінкою у європейській літературі, яка описала історію Дон Жуана
УРОК 2. Жінка не зобов’язана виходити заміж.
Через свої феміністичні погляди Леся Українка мала непорозуміння з батьками. Наприклад, виник конфлікт, коли вона та її молодша сестра Ольга не хотіли брати церковний шлюб. Вони вважали принизливим для жінки вінчальний обряд, який передбачав цілковиту покору чоловікові і довічне йому служіння.
Правоту своїх переконань Леся намагалася відстояти в бесідах з мамою, яка ніяк не погоджувалася прийняти факт неформального шлюбу доньки Ольги. І це їй, деякою мірою, вдалося. Проте згодом, під тиском часу й умовностей, самій Лесі довелося поступитися. Вона повінчалася зі своїм чоловіком Климентом Квіткою. Свою поступливість вона пояснила лише турботою про нього:
«Справді, стільки вимучившись, як я за сей рік, може, навіть Галілеєве одречення можна зробити, бо таки людина більше не видержить, ніж її сила дозволяє, та й то, якби річ була тільки в мені, то може б, я й видержала ще, але наражати Кльоню на дальшу турботу я вже не могла, се занадто страшно. Сподіваюсь, що тепер матимеио спокій хоч від людей, коли не від іншого чого».
Драгоманови й Косачі у 1890-х рр..
Перший ряд (зліва направо): Лідія Драгоманова (дочка М. П. Драгоманова), дружина Олександра Драгоманова О. Драгоманова з донькою Оксаною, Олена Пчілка.
Другий ряд (зліва направо): Світозар Драгоманов (син М. П. Драгоманова) Оксана та Ізидора Косач (сестри Лесі Українки), Аріадна Драгоманова (донька М. П. Драгоманова).
УРОК 3. Жінка має право на слабкість.
Звісно, за зачиненими дверима Леся Українка відчувала біль, інколи почувалася розбитою і знесиленою. На такі емоції має право кожна з нас. Не забуваймо, що наша Леся – жінка із вразливою тонкою душею. У її житті були особливо прикрі падіння і болісні втрати.
До прикладу, втрата її найбільшого кохання – Сергія Мержинського. У ніч його смерті Леся відчувала творчий вибух. На одному подиху вона написала глибоку драматичну поему «Одержима». Пізніше вона згадуватиме, що якби в ту страшну ніч не вилила свій біль у слові, то, мабуть, могла би збожеволіти.
Приклад поетеси вчить не тримати біль у собі, виплескувати його у творчість та улюблену справу або ділитися із близькими. Її життєве кредо надихає – сміливо творити свій шлях серед будь-яких незгод, змагатися з долею, не впадати у відчай під її ударами.
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні.
Без надії таки сподіватись.
Буду жити — геть думи сумні!
(Із віршу «Contra spem spera»)
УРОК 4. Без надії таки сподіватись.
Життя ще у ранньому віці навчило Лесю Українку бути сильною. Через важку хворобу, туберкульоз, яка вразила її ще в дитинстві, вона була змушена залишатися мужньою і берегти в серці надію. У тендітному втомленому тілі жив неймовірно хоробрий дух.
Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука?
Чи пісня й думка кволі?
(із віршу «Хто вам сказав, що я слабка…»)
Незважаючи на сильний фізичний біль і слабкість, які Леся відчувала майже щодня, її творчість звучить оптимістично, у ній лунають життєрадісні мотиви, сповнені віри у краще. І такому життєвому креду вона залишається вірною до останніх днів. Не дарма Іван Франко захоплено відгукнувся про її незламність і назвав Українку: «…трохи чи не одиноким мужчиною на всю нашу сьогочасну Європу». Дуже влучна оцінка!
Леся Українка. 1886 р.
УРОК 5. Жінка може все.
Якраз наприкінці ХІХ століття, в активний період творчості Лесі Українки, в українському фемінізмі відбувався перехід до нової стадії, до активного протесту й боротьби за жіночі права. Леся Українка була «інопланетянкою» свого часу. Вона мала революційні ідеї, метою яких було розширити поле діяльності жінок за межі дітей, церкви та кухні.
Леся Українка виховувалася у високоосвіченій дворянській родині, та все ж жила у патріархальному суспільстві, яке тиснуло на неї. Можливо, дружба з Ольгою Кобилянською, яка тоді вже була авторкою двох феміністичних повістей і низки оповідань, вплинули на феміністичний бік творчості поетеси. Пізніше фемінізм став для неї однією з найважливіших рис модерної культури і простежувався у великій кількості її творів: оповіданнях «Пізно», «Ненатуральна мати», «Враги», «Розмова», драматичних творах «Кассандра», «Камінний господар», «На руїнах», «Одержима», поезіях «Єврейські мелодії», «О, знаю я, багато ще промчить…», «Не дорікати слово я дала».
Твори Лесі Українки також відкрили дорогу в українську літературу жіночим дійовим особам, які, будучи складними особистостями, залишалися водночас жінками з тіла і крові – людьми з інтелектуальними та емоційними потребами. Авторка досягає багатогранних зображень жінок за допомогою різних художніх засобів. На тлі сучасних рухів за права жінок її слова є особливо актуальними.
Не тіло ти, а душу продала,
свій хист і розум віддала в неволю,
у каторгу довічну завдала, —
і гірко, й солодко тобі до болю.
(Із віршу «Жіночий портрет»)
Більше цікавої інформації про святкування Дня народження Лесі Українки можна знайти на офіційному сайті: 150imenlesi.org.
Леся Українка. На звороті світлини є дарчий напис рукою Лесі Українки: «Квітці Маргаритці від сестри Лесі 18 6/ІУ 90 р. Колодяжне». (Фото зроблене раніше.)
Учасники урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.
Зліва направо сидять: Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко; за ними: Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький. Полтава, 1903 р.
1 ряд (зліва направо): Максим Мережинський (друг родини), Михайло Кривинюк, Петро Карташевський (хрещеник Олени Пчілки), Єлисей Трегубов (друг Петра Косача), Климент Квітка (чоловік Лесі Українки).
2 ряд: Леонід Жебуньов (знайомий Косачів), Антоніна Трегубова (дружина Є. Трегубова), Ольга Косач-Кривинюк, Олена Пчілка, Катерина Трегубова, Леся Українка. Зелений Гай, 1906 р.
