GORN Ceramics – не просто бренд, це ціле об’єднання керамічних майстерень і майстрів з усієї України. Асортимент виробів GORN є дуже широким: від маленьких чашок до скульптур, що перевищують людський зріст. Творчість бренду умовно можна поділити на два основні сегменти: арт-об’єкти, які є творчим проявом колаборації, а також арт-декор, вироби ужиткового характеру, виготовлені в єдиному екземплярі.
Засновники GORN Ceramics – митець Юрій Мирко та творчий керівник Богдан Кривошея, запросили редакцію Space mag. до власної майстерні, аби якомога глибше розкрити світ сенсів їхнього творчого об’єднання. Про любов і ненависть до власних виробів, про пошуки ідей і свою місію, про взаємодію форм і емоцій, а також підводні камені штучного інтелекту у мистецтві та багато іншого – далі з перших уст у відвертій розмові.
А для того, аби ще ближче познайомитися з GORN Ceramics і побачити те, як і чим живе майстерня – дивіться у відео.
Про улюблені колекції
Богдан: Мені здається, що коли ти проводиш кожен день зі своїми виробами, то з одного боку все любиш, а з іншого – ненавидиш (сміється). Любиш, бо воно твоє і бачиш нові грані, які тебе манять, а водночас знаєш, що можна зробити краще і представити краще. Залежно від настрою.
Однак для себе виділяю дві колекції. Перша – «Храми», бо з неї почалась міжнародна увага до нас. Ідея полягала в тому, аби побудувати міст між людиною і природою завдяки глині. Ми використовуємо натуральні компоненти для створення виробів, без домішок і барвників. Вироби створені за технікою ручної ліпки, тому що хочеться максимально передати автентику і самобутність, настрій автора завдяки його відбиткам, які залишаються на виробах.
Друга колекція – «Маківки», яка зробила нас ще впізнаванішими. Коли люди бачать роботи з цієї колекції, то відразу асоціюють їх з нами і розуміють, що це робили хлопці з GORN Ceramics.
Юрій: Безпосередньо як автор хочу детальніше розповісти про ідею «Храмів». Аби досягнути цих форм, я спостерігав за безліччю природних процесів. Я помітив, що у творінні кожного природного тіла є певна структура. І у природі все дуже структуровано. Є закони переходів, взаємодії. Я намагався осягнути природу речей. І тому колекція асоціюється з природою, все переплетено. Всі подальші роботи пішли від серії «Храми», це базова ідея.
Чому «Храми»? Тому що кожен живий організм має душу, а тіло – це її храм. Все, що живе, росте й розвивається – це храм для душі. Якщо ми розуміємо, що кожен організм має душу, чи то дерево, чи то тварина, чи то комаха, наша свідомість працює по-іншому. І ми усвідомлюємо, що кожен з цих організмів має право на повагу. Однією з ідей було те, аби закласти повагу до всіх живих організмів.
Про пошук ідей і їхнє втілення
Юрій: У мене є загальне бачення того, як я хочу розвиватися. Кожен мій виріб повинен мати якесь змістове навантаження: психологічне, філософське, повчальне тощо. Цей вектор задає напрямок, у якому я рухаюся. Потім я можу щось побачити у природі і зрозуміти, як його показати, надати певного сенсу. Я шукаю нові фактури і від них відштовхуюся у пошуку нових форм. Творчий процес – річ спонтанна. Інколи я можу розпочинати роботу з однією ідеєю, а вже на фінальному етапі вона розкриватиметься ще ширше або взагалі з іншим посилом. Ці ідеї з’являються як на початку роботи, у процесі, так і наприкінці. І щоразу ти відкриваєш для себе нові грані.
Завдяки своїм скульптурам я хочу передавати глибокі ідеї і настрої. Для мене чим менше деталей – тим краще.
Богдан: Ми віднаходимо не тільки нові форми, а й нові змісти. Результат нашої праці – це не про 5 стратегічних сесій, це про проживання і знання, набуті протягом всього життя або десятків років. Навіть у процесах виставок ми придумуємо ще нові змісти, на основі закладеної ідеї. У нас навіть виникають думки, аби написати книгу про те, як з’являються і трансформуються ідеї. Це фундамент, який дає дуже багато цікавих початків інших тем і цей процес безмежний, можна копатися і копатися. Навіть навколо однієї квітки можна віднайти стільки нових сенсів, які потім можна передати іншим.
Вироби GORN про форму чи емоцію?
Юрій: Про те, щоб показати емоцію за допомогою форми. Мені подобається розкривати по-справжньому важливі теми: духовний шлях людини, самопожертву, сімейні зв’язки, стосунки, вічність життя та багато інших глибоких речей. Мистецтво дуже пом’якшує серця людей.
Богдан: Перше, що захоплює, – саме емоція. Людина бачить виріб, якщо він їй подобається – це одразу пом’якшує її серце і вона хоче дізнатися про зміст. Тому це комплексна історія форм, емоцій, змістів, пригод, пошуків. Саме тому вироби самі собою живі і постійно наповнюються новими змістами, адже на них можна дивитися з різних боків і кожен зчитуватиме їх по-своєму. Дуже цікаво, коли люди на виставках по своєму трактують наші ідеї.
Юрій: Буває таке рідко, що річ може виникати й з форми. Іноді я можу дуже довго виношувати ідеї, що мені від них болітиме голова. А інколи є такі легкі роботи, які я створюю заради розслаблення. Адже передусім мені подобається творити і ділитися цим з іншими. Тому інколи я роблю спонтанні роботи. До прикладу, у нас на студії три роки стояли шматки дерева. І в один момент я подивився на них і зрозумів, що це бивні носорога. І я просто взяв і зробив голову носорога, без жодних підтекстів і сенсів. Ось це про легкі роботи без філософського змісту, просто щоб поліпити для себе і розважитись.
Коли я починаю працювати, у мене завжди покращується настрій. Я дуже люблю працювати з глиною, для мене кращого заняття не існує. Без кайфу неможливо розвиватися. Я завжди щось ліплю, незалежно від того де я.
Штучний інтелект і мистецтво
Богдан: Особисто я вважаю, що штучний інтелект і нові технології – це не так і погано, якщо вміти з розумом цим користуватися. Умовно кажучи, книжка в руках дурня може бути зброєю, а в руках розумної людини потужним інструментом для знань. Чи хвилююся я за майбутнє мистецтва з появою цих технологій? Навпаки, я думаю, завдяки таким інструментам буде полегшений процес створення простих масових форм, які можуть тиражуватися. Можна буде виготовити більше, швидше і дешевше. Але коли ми говоримо про творчі, змістовні й глибокі речі, то поки робот не навчиться відчувати на тонкому рівні, я вважаю, що людину не можна буде замінити. Коли алгоритми казатимуть, що це неправильно, людина візьме й зробить по-своєму, бо вона так відчуває, вона здатна емоційно це осмислити і зробити так, як ми не повинні були б робити. Всі наші вироби – це не шлях простого виконання, це «шлях самурая», ми не шукаємо простих методів, ми шукаємо методи, як зробити все красивим. Чим більше викликів – тим цікавіше.
Юрій: Для мене штучний інтелект – це про крах. Наведу приклад з історії. Раніше люди обробляли землю за допомогою биків, ці тварини вважалися священними. З появою тракторів стало, начебто, легше, але тварини стали нікому не потрібними. Гармонія життя з природою була порушена. Люди постійно намагаються придумувати щось, аби полегшити життя і в нас було більше часу. Але для чого? Як показує життя, люди, яким немає чим зайнятися, сходять з розуму. А праця – це боже благословення.
Механічні речі роблять механічним і наше серце. Ми перестаємо жити повноцінним життям. Мої роботи передають прагнення до простого, без штучності і механічності. У нашому «пластиковому» світі людям більше хочеться природного і справжнього. Чим ближче люди до земного – тим більше у них енергії і бажання жити.
Богдан: Мені відверто цікаво, що буде далі. Я вірю, що для нас з Юрою завжди буде місце у цьому світі, тому що ми займаємося тим, що буде актуальним поза часом. Робота в нас буде точно, вона була під час пандемії, вона є під час війни, тому це говорить про те, що ми займаємося тим, чим потрібно.
Особливості матеріалів і техніки
Юрій: У виробництві ми використовуємо лише натуральні матеріали, домішки теж природного походження (тирса, скло). Також у процесі часто використовуємо поливи, які теж видобуваємо з глини. Глина покривається глиною (сміється).
Якщо правильно підібрати форму і фактуру – глина дає неймовірні відчуття і створює надзвичайні ефекти.
Про творче об’єднання майстрів
Юрій: Я почав навчати інших з того моменту, коли сам навчився ліпити. І після цього неодноразово чув від товаришів про те, що я надихнув їх розвиватися у цій справі. Я завжди когось навчаю. Коли ми створили GORN, у нас не було концепції того, як ми будемо працювати. Я мав керувати певною кількістю майстрів і давати їм завдання, тому ця менеджерська робота мене не влаштовувала, бо постійно потрібно було займатися не творчістю, а придумувати завдання для інших. Тому перша спроба була невдалою. Через 2 роки у нас почався новий етап. Ми почали більше займатися саме творчістю. Я зрозумів, що потрібно працювати не з тими людьми, які хочуть почати все з нуля, а з тими, які вже зацікавлені. І зацікавлені не просто в тому, аби працювати у нас, а в тому, щоб створювати власну майстерню. Коли я запропонував це моєму другу, він погодився. Я зрозумів, що потрібно і далі підшукувати таких людей, які зі щирим інтересом готові самі робити власну справу. Так з’явилася концепція, щоб GORN був не однією великою майстернею, а об’єднанням. А ми будемо двигунами цього процесу, я допомагатиму майстрам, а Богдан збиратиме митців і просуватиме під одним брендом.
Богдан: От є музичні лейбли, а ми – керамічний лейбл, який знаходить талановитих людей, з якими хочеться щось разом робити і розвивати їхню творчість, створюючи мережу майстерень і розширюючи асортимент. Дуже важливо у творчому об’єднанні, коли людина розуміє, що результат залежить лише від неї, а відповідно, від цього й залежить кількість замовлень та заробітку. Так людина жвавіше розвивається.
Як на мене, епоха корпоративного світу вже не настільки актуальна, спеціалісти виходять на аутсорс тощо. А мобільні групи і в нашій війні показали свою користь, що вони спроможні протистояти сильному ворогу. Тому за цим і майбутнє.
І з погляду бізнес-моделі це певна диверсифікація. Нам не потрібно утримувати велику компанію, ми утримуємо лише свою майстерню і думаємо, як розвивати бренд. Так само інші майстерні думають про своє майбутнє. Ми підтримуємо кожного з них, але водночас даємо їм свободу. Ми ще працюємо над цією концепцією, є багато речей, які ми вдосконалюємо. Але ми одночасно бачимо у цьому перспективу.
Юрій: Для мене це навіть не про мережу, а про спільноту однодумців, яку ми прагнемо розширювати. Ми просуваємо соціально-культурну ідею, аби зробити великий внесок у культуру загалом. І для цього потрібно збирати свою когорту людей, об’єднаних однією справою, щоб просувати ідеї, важливі для нас і для суспільства.
Зараз у нас є ідея спільної виставки з ландшафтними дизайнерами під назвою «Оазис». Хочеться створити оазис, який об’єднуватиме кераміку, рослини, воду, музику, наблизить ближче до природи. Щоб люди приходили туди розслабитися і віднайти сили.
Богдан: Ми хочемо започаткувати власну школу, хочемо ділитися знаннями, які в нас накопичилися. Хочемо давати можливість навчати і знаходити собі потенційних нових майстрів, розширювати свою мережу. Зараз ми проводимо майстер-класи у тестовому режимі. Після цього хочемо зробити різнорівневу програму для фахівців і вибудовувати мережу.
