Сексологічна просвіта – тема, яка досі є табуйованою і замовчуваною у багатьох сім’ях. Про те, чому в інформаційну епоху не варто покладатися на те, що діти самі дізнаються все необхідне про секс, чим це може бути небезпечно, як це впливає на сексуалізацію та гендерні норми і багато інших важливих аспектів – у матеріалі нашої експертки Катерини Бурдило.
Довідково: Катерина Бурдило – практична психологиня, психотерапевтка в інтеграційному підході з основою немедичної клієнт-центрованої терапії, в процесі акредитації на схемо-терапевтку, спеціалістка у сфері сексології, членкиня НПА та УАКП.
Самі дізнаються чи…?
Панує оманлива думка, що молодь «все і так знає», бо зараз епоха відкритої інформації, а дітям нічого знати не треба, нехай вірять у капустяні знахідки малюків. Нижче я наводитиму аргументи чому це не працює і може навіть зашкодити дітям та підліткам у їхньому статевому вихованні та сексологічній просвіті.
Чому це не так?
- Неоднорідність інформації в соціумі може збивати навіть дорослих. Якщо ви думаєте, що загальна тенденція у цій темі підводить людей до діалогу про секс, як щось нормальне й побутове (зберігаючи вікову поетапність тем), а про тілесність, як різність нормальних варіацій й бодінейтральність, прошу зазирнути за межі мильної бульбашки. Українське суспільство тільки на шляху відродження та створення власних здорових сенсів цієї сфери, адже навіть у школах статевим вихованням займаються проєкти, які не можуть покрити поточні потреби.
- Нехтування плеканням безпечного контакту, поваги та розуміння – це початок сніжної лавини. Право задовольнити свою потребу у безпеці починається із стосунків з батьківською сім’єю. Тобто, якщо воно порушується там, то і в інших соціальних стосунках буде спостерігатись ця тенденція, навіть у дорослому віці: людина або починає терпіти не дивлячись на шкоду для неї, або поводиться з іншими людьми так само, не надаючи їхній безпеці значення. Для сексуального життя це перша заповідь – «Тобі має бути безпечно».
- Тотальна сексуалізація 90-х, як вірус, який має відголоски й зараз.
Вона формувала замилювання очей щодо вікових норм, коли стосунки дорослого повнолітнього чоловіка і дівчинки 16 років вважались «нормальними» з приміткою «просто треба почекати» або ж «я її під себе вирощу». Романтизація феномену «Лоліти» – це ще одна проросійська віруска, яка не має місця у здоровому суспільстві. Коли дорослі люди, незалежно від статі, відчувають романтичний, сексуальний потяг до неповнолітньої особи – це є порушенням закону України і психологічної безпеки цієї особи. Варто звертатись до спеціалістів за допомогою.
Також вона дала початок купі міфів про гендерні норми сексуального життя, передачу, профілактику та лікування ІПСШ, про канонічність тіла, яке можна вважати сексуальним (ґрунт для РХП та дисморфофобії), відірваність біологічного аспекту сексу від психологічного (що це інстинктивна потреба, особливо у чоловіків, проте це не так через ряд факторів людської природи), недоречну сексуалізацію жіночого тіла (використання у рекламі, наприклад). Також сюди можна додати стигми на сексуальну активність певної статі, яку люди використовують як лайливі слова. Це формує несвідоме негативне ставлення до сексуальної сфери життя, як до чогось брудного й огидного, особливо до жіночої сексуальності та сексуальної поведінки.
На жаль, підлітки зростають у середовищі дорослих людей, які можуть продовжувати так думати, комунікувати та ставитись одне до одного у такий спосіб. Цей досвід може бути психотравмуючим для них, особливо якщо це підтримується значною для них групою таких самих однолітків, які отримали у спадок від батьків нормалізацію цього.
Діти – це наслідок статевого акту. І лише внутрішні антисексуальні установки, інтонації з соромом і звинуваченнями можуть запаскудити це причинно-наслідкове речення. І аж ніяк не допомогти молодому поколінню вирости здоровими людьми. Дитині у її статевому вихованні потрібні лише біологічні знання та відчуття, що з вами можна знайти відповіді на питання, які в неї можуть виникати. Тому пропонуємо статтю про вікові особливості тем статевого виховання. А підліток може з кожним роком осягати більше інформації, яка має свою поетапність, проте починається з теми дружніх стосунків. Тим паче у сучасному світі, ваша дитина має йти до школи з розумінням кордонів свого тіла, права на «ні», правил «трусиків і майочок» та засвоєним знанням того, що дорослий контент, який називається «порно» – це не для неї та однолітків, а для дорослих.
Все формується поступово, а не коли стукнуло 18. Це і про стержень особистості, здатність самообслуговуватись і жити сексуальне життя у цивілізованому соціумі. Тобто до початку дорослого життя, за підтримки інших дорослих, молодь має:
- опанувати навички толерантності до різноманітності тілесності, можливих патологічних станів і дисфункцій (підтримка та турбота сексуального здоров’я свого чи партнера), аби викорінити стигматизацію на кшталт «імпотент» чи «фригідна»;
- сформувати цінності, які протидіють насильству, звинуваченню потерпілої/го (віктимізація), інфантильності щодо сексуального здоров’я;
- підтримувати доброзичливе сприйняття військової групи населення, що потребуватиме розуміння наслідків, тілесних та психологічних, пройдених бойових дій, які можуть впливати на їхнє сприйняття сексуальної сфери, частина з них потребуватимуть сексологічної реабілітації
Рекомендації, як стати кращою версією себе у сексуальній культурі, аби молодь брала приклад
Сексуальна культура та її цілі на 2024 рік:
- не використовувати у лайливій формі назв процесів, що пов’язані із сексуальним насильством (зазвичай тут є тези як про оральні, так і про геніальні практики);
- розвиток вечорницьких заходів: насправді люди потребують спільнот із забавами й контекстом; стосункам вчаться поступово, таким прикладом були заходи у нашій українській культурі;
- зняття стигм з менструювання, засобів гігієни та наявності контрацепції незалежно від статі, адже це про турботу й прийняття таких явищ;
- культура тіла та бодінейтральності, прийняття циклів та процесів старіння;
- зняття нормалізації репродуктивного тиску, тези про «Коли вже будеш мати хлопця/дівчину?», чи «Ти маєш мати дітей, як виростеш» – це порушення кордонів;
- здати кров і мазки на аналіз, дізнатись, де у вашому місті є осередки «Кабінету Довіри» для підлітків та відвідати його разом;
- відмовитись від сексизму й дискримінації за статтю, виглядом, вибором чи атрибутами, які мають бути у людини, аби вона могла вважати свою сексуальність нормальною;
- плекати культуру добровільної згоди.
Ми як дорослі люди, можемо повною мірою взяти на себе відповідальність вирощувати українську сексуальну культуру, подаючи приклад здорового діалогу про неї молодому поколінню.
До речі, ось вам колізійний фан-фект: вік сексуальної згоди в Україні – 16 років, а доступ до якісної бар’єрної контрацепції класичного чи аналогового складу хорошої якості можливий тільки у спеціалізованих магазинах з 18+ доступом. На такі речі можуть вплинути дорослі як громадяни, що зацікавленні в безпеці молодого покоління. То що будемо робити, шановне товариство?
Instagram: @kateryna.burdylo
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ:
Без кексу і лелек: як правильно говорити з дитиною про секс
Як війна вплине на сексуальне життя українців – розповідає авторка блогу «У трусах» Анастасія Забела
Секс і стрес: як зберегти сексуальне життя у складні часи
Як говорити з дитиною про секс – розповідає психолог-сексолог Володимир Юшманов
