суші

Феномен guilty pleasure: чому нам соромно за свої захоплення

У кожного з нас є власні смаки, захоплення та пристрасті. Але інколи ми соромимося того, що по-справжньому нам подобається через те, що знаємо, що нас засудить суспільство. Розповідаємо про те, що означає феномен guilty pleasure і як він з’явився.

Феномен «guilty pleasure» у перекладі з англійської означає задоволення, за яке нам може бути соромно. Гарним прикладом цього явищ у сучасному суспільстві можна вважати фейкові сторінки користувачів у соцмережах. Лише анонімно людина може додаватися до певних спільнот, переглядати історії, лайкати публікації тощо. Список таких «грішків» може бути різноманітним, але проблема в тому, що людині складно зізнатися у тому, які книги вона читає, яку музику слухає та яке кіно переглядає. Інколи навіть в тому, чим вона харчується. Яскравим прикладом цього можна вважати функцію прихованих аудіозаписів, яку ми пригадуємо з часів славнозвісної російської соцмережі.

ІСТОРІЯ

З наукової позиції, це явище вважають навіть корисним, адже воно допомагає краще зрозуміти мотивацію людини щодо того, що їй подобається, а що ні. У 2019 році вчені зі Швейцарії провели масштабні дослідження щодо явища guilty pleasure. Наприклад, у древніх греків було свято вина – кілька днів у році, коли мешканці сіл ішли до лісу і проводили ночі в розпусті і веселощах. Це свято називають ще діонісіями, на честь бога Діоніса. Тобто, таке задоволення існувало ще в епоху Гомера. Упродовж історії культуру розділяли на вищу та нижчу, тому тема guilty pleasure тісно пов’язана саме з таким поділом.

У соціумі ми справді підлаштовуємося під потреби не власні, а навіяні, відвідуємо ті кафе, які рекомендують інфлюенсери, відвідуємо ті концерти, куди ідуть друзі, а також слухаємо музику, яку слухають всі. І не кожен може зізнатися самому собі в тому, що вечорами із ностальгією він вмикає пісні «Віа Гри». На простих прикладах щодо музичних вподобань можна відстежити, наскільки часто ми відмовляємо собі в тому, що подобається нам насправді.

Хтось може обожнювати заклад із шаурмою поруч із домівкою, бо там смачно та недорого. Але це ті люди, які ніколи не призначатимуть зустріч у цьому місті, не приведуть друзів, адже варто зустрічатися у тих місяцях, куди ходять всі. Це про тих, хто любить пиво, але не замовляє його в компанії. Це про тих, хто читає Коельйо десь наодинці, ховаючи книгу від оточення. Загалом, про тих, хто приховує все, що приносить задоволення, роблячи його забороненим guilty pleasure.

Сором посилює почуття задоволення. Тістечко чи шоколадка набагато смачніша вночі, якщо ти на дієті. М’ясні страви хочеться куштувати під час посту, а пити каву тоді, коли лікар рекомендує обмежувати вживання кофеїну. Чому так відбувається? Люди вже звикли створювати образ себе, після чого транслювати себе в соцмережах. Легкі салатики, вівсянка, суші, тістечка, інстаграмна кава і стильний інтер’єр – все це можна сфотографувати і поділитися з друзями. Зізнатися у тому, що ця їжа давно набридла, а шаурма у забігайлівці поруч і лапша швидкого приготування тішить рецептори набагато яскравіше, чомусь буває соромно. Це ж зовсім не схоже на образ успішної сучасної людини, яку часто хочуть створити в соціальних мережах.

А ще таке явище має і позитивну сторону. Той, хто має задоволення, за яке соромно, може відчувати себе більш елітарним, особливим. Ще одна сторона guilty pleasure – це можливість розділити ці задоволення ще з кимось, стати ближчими, сформувати свій особливий світ з іншою людиною. Подібно до того, як у дитинстві друзі діляться сокровенним, формуючи кам’яну стіну дружби. Таємні задоволення дуже зміцнюють пари уже в дорослому віці.

Сьогодні ставлення до таких задоволень трохи змінилося, тому мати серед своїх захоплень те, за яке соромно, раптово стало модним. Навіть сама словосполука guilty pleasure стала крутим і оригінальним висловлюванням. Блогери вільно розповідають про свої захоплення, після чого в коментарях їхні підписними зізнаються у тому, що вони облизують тарілки після їжі, гризуть нігті, їдять піцу на ніч, передивлюються серіал з 90-х або слухають Меладзе, коли нікого немає поруч.

Guilty pleasure припинило бути guilt, адже поняття перетворилося на певний атрибут сучасного представника соціуму. Зізнатися у власному такому захопленні з іронічною посмішкою в компанії друзів стало не лише ознакою щирості, а й вмінням слідувати новим трендам. Втім про справжні пристрасті, за які буває дуже соромно (на кшталт перегляду порнофільмів), люди все-таки мовчать.

сором
хліб
Матеріали за темою
Топ-3 публікації
Вибір редакції
ОПУБЛІКУЙТЕ КОМЕНТАР