ФОТО: GUSHKA
Той, хто бодай раз бував у Карпатах, неодмінно бачив масивні вовняні покривала, прикрашені візерунками та орнаментами. А той, хто мав змогу ними скористатися – хотів таку ж річ додому. Йдеться про ліжники – традиційний гуцульський виріб з вовни, який нині успішно використовують в інтер’єрі сучасного житла, а також для прикрашання готелів, ресторанів, офісів тощо. У цьому матеріалі ми розповімо про те, звідки росте коріння цього унікального ремесла та як ліжникарство надихає сучасні бренди.
ЯВОРІВ – ОСЕРЕДОК ЛІЖНИКАРСТВА
Гуцульщина – земля, де з покоління до покоління передають і бережуть традиційні промисли. Більшість з них пов’язані з вівчарством, оскільки саме вівці були «годувальницями» для місцевих жителів. Крім цього, гуцульські вівці вважаються одними з найдавніших порід у світі та мають низку особливостей. Головною є те, що тварини дуже добре пристосовуються до надмірної вологості й перепаду температур завдяки вовняному покриву, який складається з трьох видів волокон, розташованих ніби в три яруси.
Головним осередком ліжникарства заведено вважати село Яворів, де ледве не у кожній хатині стоїть верстат. А місцем збуту, почасти, є відомий Косівський ринок. Завдяки можливості виготовляти ліжники з такої неповторної вовни, жителі Яворівщини присвячують значну частину життя цьому заняттю. Не дивно, адже воно приносить чималі гроші, а також стало справжнім родинним звичаєм для багатьох.
СИМВОЛІКА
Ліжник вважався однією з найважливіших речей у побуті гуцулів. Вважалося, що чим більше ліжників було в оселі – тим заможнішою і працьовитішою була сім’я. Виріб став справжнім символом добробуту і родючості. А особливого значення він набув у весільній обрядовій культурі:
- батьки дарують нареченим ліжник, аби велося багатство;
- чим більше ліжників у нареченої – тим вищий майновий стан її сім’ї;
- батьки благословляли наречених, сидячи на лаві, встеленій ліжником;
- ліжник стелять під ноги молодим під час шлюбної церемонії, за весільним столом вони теж сидять на застеленій ліжником лаві, що символізує достаток і багатство.
ОСУЧАСНЕННЯ ТРАДИЦІЙ
Раніше ліжник асоціювався безпосередньо з лежанками – місцями для сну, які поширені на Гуцульщині. Він був вузьким, однак довгим – понад 4 метри, тому за потреби їх навіть зшивали. Орнаменти були прості: або однотонні білі чи чорні, або змішані – сірого чи, зрідка, – коричневого відтінків. Їх називали «пасаті». Однак все змінилося на початку минулого століття завдяки Парасці Шкрібляк-Король. Своєю майстерністю вона зробила справжній переворот у ліжникарстві. Параска не тільки проштовхнула ліжник у Європу, а й кардинально змінила його мистецький зміст, розробивши десятки орнаментів, зокрема і так званий «кривий ліжник» та запровадивши ромбічні скісні лінії, які ще називають «коверцовими». Гуцули називали такі ліжники «писаними веренями», а європейська авдиторія на виставці у польському Лодзі 1921 року оцінили настільки високо мистецьку цінність ліжника, що Параска виборола золоту медаль. Та найдорожчий її спадок – школа яворівського ліжникарства, де навчалися молоді майстрині. І її справа процвітає й досі. Такі ліжники, як у Яворові, і досі не роблять у жодному іншому селі.
Сучасні майстри зараз впевнено рухаються в ногу з часом і збільшують асортимент готових виробів. Зараз з ліжникової тканини можна побачити низку гобеленів, накидок, пальто, безрукавок, пасків тощо. Очевидно, що такі вироби з’явилися під впливом творчості модельєрів і дизайнерів. Художні особливості ліжникового ткання мають великий діапазон для творчих експериментів у текстилі та моделюванні одягу.
Змінилося й виробництво, оскільки смаки покупців також урізноманітнюються: хочеться більше яскравих барв, оригінальних орнаментів та форм. Однак варто бути обережними зі своїми побажаннями, оскільки через них можна отримати недостатньо якісні вироби. Щоб вибрати справжній ліжник, треба добре роздивитися колір. Чорні, сірі й білі тони є ознакою натуральності, а брунатні й зелені означають, що ліжник фарбований. А ще можна висмикнути з нього ворсинку: якщо вона коротка – виріб витканий з ниток, прядених з того волокна, що залишилося на щітці після розчісування справжнього ліжника. Тому в гонитві за сучасним варто пам’ятати про якість.
ЯК ДИЗАЙНЕРИ ПЕРЕОСМИСЛЮЮТЬ ЛІЖНИКАРСТВО?
Самобутні українські дизайнерські проєкти й студії протягом останніх років активно надихаються традиційними ремеслами. Ліжникарство – далеко не виняток. Відомий бренд «GUSHKA» з виробництвом у місті Косів має на меті зберегти і осучаснити стародавню українську традицію, а також повернути повагу до давнього ремесла ткаль. Вони створюють ліжники у чотирьох техніках: гладкій, гуні, клучкованій та комбінованій. У такий спосіб бренд хоче зберегти, переосмислити традиції та дати до них доторкнутися.
А засновниця бренду «FAINA» Вікторія Якуша, у своїй першій роботі від початку повномасштабного вторгнення, представила центральний виріб – вовняний гобелен «Земля». Він теж натхненний традиціями гуцульського ліжникарства. Його текстура нагадує чорнозем, довгі пасма є символом первісного зв’язку з землею.
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ:
Від Харкова до Львова: джемпери від COOSH, натхненні українськими містами
Утеплюємося: гід найстильнішим верхнім одягом від українських брендів
«Інтегруємо код нації у повсякденний одяг»: історія молодого бренду BUGERI
