До шлюбного договору готові зовсім не усі. Дехто після згадки партнера про таку угоду може навіть образитися, а ще ці питання викликають недовіру та можливу «нелюбов» зі сторони другої половинки. Це все має негативний шлейф через застарілі погляди на шлюбні взаємини, а несприйняття виникає здебільшого в оточенні того партнера, хто йде до шлюбу без «зайвого майнового обтяження». Саме завдяки договору можна встановити відповідність того, як відбудеться розподіл майна при розлученні і допоможе зберегти власну гідність під час цього неприємного процесу.
Про нюанси шлюбного договору, кому він потрібен та навіщо проводити процедуру укладання такої угоди – розповідаємо у матеріалі.
ХТО МОЖЕ УКЛАДАТИ ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР?
Зробити це може дві категорії громадян:
- наречені – особи, що подали до державного органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦСу) заяву про реєстрацію шлюбу;
- подружжя – особи, що вже зареєстрували шлюб.
Сенс процедури – у встановленні правил, що різняться від визначених сімейним законодавством. Тому під час укладення шлюбного договору подружжю важливо врахувати якнайбільше життєвих ситуацій, що можуть виникнути впродовж сімейного життя, та передбачити шляхи цивілізованого виходу з можливих конфліктів.
НАВІЩО ПОТРІБНО УКЛАДАТИ?
За українським законодавством все нажите майно спільно у шлюбі вважають загальним, а у випадку розлучення майно ділиться навпіл. Але під час укладання шлюбного договору подружжя може на власний розсуд визначити, що кому дістанеться в разі розірвання шлюбу. Передусім він потрібен, якщо у одного з подружжя є значна кількість майна, зокрема нерухомості, а партнер такими матеріальними ресурсами не володіє. Найчастіше шлюбні контракти укладають власники бізнесу. Після розлучення партнер або партнерка матиме право претендувати на частку в бізнесі, якщо одна людина з подружжя є власником або співвласником бізнесу.
Змоделюємо ситуацію, де молода пара одружується, батьки дружини дарують квартиру та наполягають на тому, щоб у випадку розлучення квадратні метри залишилися за їхньою дитиною. Якщо контракт не укладали, то під час розлучення чоловік захоче претендувати на половину квартири. Потрібно буде доводити, що її придбали за гроші дружини батьків. А якщо парі на весілля подарували квартиру чи авто, краще укласти шлюбний контракт і закріпити право партнерів на кожен із об’єктів.
ЯК РОЗПОЧАТИ ПРОЦЕС?
Угоду укладають у письмовій формі в трьох примірниках, які нотаріально засвідчуються державним або приватним нотаріусом. Перед оформленням документів нотаріус повинен роз’яснити сторонам їхні права і обов’язки.
Його можуть створити як і особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, так і вже одружена пара. У такому випадку документ почне діяти з моменту нотаріального посвідчення.
Основні аспекти для процесу укладання:
- Нотаріус допоможе скласти угоду на підставі тих пунктів, які є важливими для пари.
- Можна укласти угоду за шаблоном нотаріуса.
- Звернутися до юриста, який підготує для подружжя індивідуальну шлюбну угоду. Після узгоджень і правок кожної зі сторін, угоду варто завірити у нотаріуса.
Ціна шлюбного контракту залежить від того, який варіант обере пара.
