Побачити понад 110 країн і не втратити цікавість до мандрів – звучить як виклик. Але для Євгена Синельникова подорожі давно не зводяться до точок на мапі. Йдеться радше про людей, випадкові розмови, маленькі місця, де раптом починаєш інакше дивитися на світ – і краще розуміти себе. Ми поговорили з Євгеном про те, що насправді змінюють подорожі, як інакше відкривається Україна після років мандрів світом і чому інколи варто поїхати зовсім недалеко, щоб відчути новизну.
Ви побували більш ніж у 110 країнах. Чи був момент, коли подорожі перестали дивувати? Що допомогло повернути відчуття новизни й знову захотіти вирушати в дорогу?
Такий момент був. Коли ти багато років подорожуєш у професійному режимі: знімальні групи, дедлайни, логістика, декілька країн на місяць – дорога перетворюється на роботу, а не на пригоду. Буває, що ти прилітаєш у нову країну, а замість емоцій думаєш про технічні задачі: світло, камери, сценарій. І тоді дійсно виникає відчуття, що магія трохи зникає. Не встигаєш відчути її на смак. Але з часом я зрозумів: справа не в країнах, а в тому, як ти на них дивишся. Я почав більше дозволяти собі просто бути в моменті – без плану, без камери. Почав подорожувати повільніше, більше спілкуватися з місцевими, інколи залишатися в одному місці довше. І новизна повернулася. Тому що безмежність світу – не в географії, а в людях.
Сьогодні багато хто говорить про подорожі як про спосіб «перезавантажитися». Для вас мандрівки – це втеча від реальності чи, навпаки, спосіб чесно подивитися на себе?
Для мене це точно не втеча. В дорозі ти не можеш сховатися від себе. Навпаки, коли ти опиняєшся у незнайомому середовищі, без звичних опор, ти стаєш більш вразливим і чесним. Подорожі – це можливість побачити себе в різних контекстах. Коли ти в Україні – ти один. Коли ти в Азії, Африці чи Латинській Америці – ти інший. І це дуже цінно. Ти починаєш розуміти, що твої страхи, звички, навіть твоє уявлення про нормальність – це лише частина великої картини. Тому подорожі не віддаляють від реальності, а розширюють її. Вони допомагають побачити, що світ складніший і водночас простіший, ніж нам здається.
Якщо відкинути красиві картинки та соцмережі, що насправді дають подорожі людині? Які внутрішні зміни ви помітили у собі за ці роки?
Найголовніше – вони вчать гнучкості та відчуттю справжнього життя. Коли ти постійно в дорозі, все йде не за планом: скасовуються рейси, губиться багаж, змінюється погода, ламається техніка. І ти або нервуєш, або адаптуєшся. Подорожі зробили мене спокійнішим. Я перестав боятися невизначеності. Почав легше ставитися до речей, які не можу контролювати. Ще один важливий урок – це вдячність. Коли ти бачиш різні рівні життя, розумієш, наскільки багато маєш. Це змінює пріоритети: менше хочеться матеріального, більше – часу, свободи, сімʼї та своїх людей поруч. І, мабуть, найцінніше – це відчуття, що світ відкритий. Що можливостей значно більше, ніж ми думаємо. І їх вистачить на кожного, хто бажає їх отримати.
Ви часто кажете, що найголовніше в дорозі – це люди. Чи була зустріч, після якої ви інакше подивилися на світ або на власне життя?
Таких зустрічей багато. Але найсильніше впливають не відомі люди, а звичайні. Наприклад, коли ти опиняєшся у країні, де у людей майже нічого немає, але вони готові ділитися останнім. Я пам’ятаю випадки, коли нас приймали в будинках абсолютно незнайомі люди. Вони не знали, хто ми, але відкривали двері, годували, допомагали. І тоді ти розумієш: світ значно добріший, ніж здається з новин. Це змінює твоє ставлення до людей загалом. Ти починаєш більше довіряти, бути відкритішим і сам намагаєшся допомагати тим, хто цього потребує в моменті.
Після життя й роботи в різних країнах, як трансформувалося ваше відчуття України? Що ви зрозуміли вже у дорослому віці, чого не бачили раніше?
Подорожі дуже допомогли мені зрозуміти, наскільки Україна унікальна. Коли ти довго живеш за кордоном, починаєш бачити свою країну збоку. Я відкрив для себе силу українців – їхню витривалість, чуйність, щирість та здатність адаптуватися, починати з нуля. Це дуже рідкісна риса. Також я усвідомив, наскільки різноманітною є Україна. У нас неймовірні культура, кухня, природа, але ми самі часто цього не помічаємо. І з кожною поїздкою я дедалі більше переконуюся: ми недооцінюємо власну країну. Якби мені запропонували зараз обрати будь-яку країну – я все одно б знову обрав Україну.
Чому сьогодні внутрішній туризм для українців має особливе значення?
Тому що це не виключно про відпочинок. Це про зв’язок. Коли ти подорожуєш Україною, починаєш відчувати її глибше: історію, людей, контексти. У часи війни це ще й спосіб підтримати економіку, локальні бізнеси, громади. Але, крім практичної користі, є емоційна. Подорожуючи, ти відновлюєш ресурс і водночас зміцнюєш відчуття приналежності. І це дуже важливо: знати свою країну не лише з новин, а з власного досвіду.
Які неочевидні маршрути в Україні ви радили б відкрити у 2026 році?
Я б радив звернути увагу на маленькі міста й села. Наприклад, Поділля, південь Одещини, Бессарабію, Карпати поза популярними курортами. Там можна знайти справжню атмосферу, цікавих людей, традиції. Також варто відкривати індустріальні регіони, природні заповідники, локальні фестивалі. Україна дуже різна, і кожен може знайти свій маршрут – від гастрономії до активного туризму. Головне – не гнатися за «інстаграмними» точками, а дозволити собі досліджувати і при цьому дотримуватися усіх рекомендацій безпеки.
Як почати подорожувати тим, хто відкладає це «на потім»?
Почати з малого. Не потрібно одразу планувати складні маршрути. Достатньо поїхати у сусіднє місто на вихідні. Другий крок – це змінити мислення. Подорожі насамперед стосуються не грошей, а пріоритетів. Навіть невеликі бюджети можуть дати великий досвід. І ще важливо – не чекати ідеального моменту. Його не буде. Завжди знайдуться причини відкласти. Але коли ти робиш першу поїздку, з’являється інерція, і подорожі стають частиною життя. Бо насправді найскладніше – це вирішити поїхати. Але якщо поїдете, то залишитеся з емоціями на усе життя. Мандруйте Україною, адже вона того варта!
Instagram synelnykov_yevgen
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ:
Зізнання в любові флорі: розмова із власницями бренду прикрас Її
Hanna&Dar від першої особи: інтерв’ю з дизайнеркою та CEO Анною Бондарь
UTC+0 by KSENIASCHNAIDER: інтерв’ю з Ксенією та Антоном Шнайдерами
![Ліфтинг-догляд нового покоління_ Sensilis представляє нові лінійки PREP4+ та PEPTIDE [AR] 111](https://spacemag.com.ua/wp-content/uploads/2026/03/liftyng-doglyad-novogo-pokolinnya_-sensilis-predstavlyaye-novi-linijky-prep4-ta-peptide-ar-111-768x768.jpg)
