Літо — час дитячих таборів. Іноді, це найочікуваніший період і для батьків, і для дітей. А іноді, це стрес і прохання забрати додому на наступний день перебування в таборі. Які питання потрібно поставити собі, щоб психологічно підготувати себе і дітей до відпочинку в дитячому таборі. Розповідаємо в матеріалі.
Психологи рекомендують бути «нудними» батьками та задавати безліч питань, які, на перший погляд, здаються очевидними.
- Чи є певна тема (спрямованість, світогляд, цінності) табору і його засновників? Це важливо враховувати під час вибору. Важливо дізнатися відгуки про табір і місце. Пам’ятаючи, що думки суб’єктивні, але за багатьма схожим відгуками можна сформувати картину.
- Які умови карантинних заходів в цьому році?
- Що відбувається, якщо хтось із дітей захворює?
- Які умови проживання? Чи знайомий дитині такий побут або потрібно дитині розповісти-підготувати?
- Яка буде питна вода?
- Чи є водойма поруч і чи передбачаються водні активності? Для багатьох дітей, які бояться плавати, це гостра тема.
- Яка передбачається програма?
- Хто вожаті?
- Скільки дітей на одного дорослого?
- Змішані вікові групи або розбиті за віковими групами — загонами?
- Де знаходиться туалет, душ, скільки людей живе в одній кімнаті?
- Чи можна користуватися телефоном? Чи давати з собою гроші? Як з дитиною зв’язуватися? Чи можна і коли дзвонити вожатим?
У багатьох таборах дають під час реєстрації пам’ятку про те, якою буде режим, що з собою брати, які правила безпеки. Цю пам’ятку важливо переглянути разом із дитиною.
Також уточніть, яке буде харчування, чи буде можливість вибору. Якщо дитина не переносить якихось продуктів — це важливо обговорювати заздалегідь. Якщо у дитини є алергія на їжу, укуси комарів, ліки, про це важливо не просто сказати – це важливо написати (можливо, під час реєстрації).
Всі діти різні. Те, що для одного складно, — для іншого буде цілком природно і радісно. Для підлітків — здорово знайти тематичний або проєктний табір, щоб діти об’єднувалися навколо певного завдання чи проєкту. Для дітей до 10 років (їм може бути складніше адаптуватися) важливо врахувати такі нюанси.
- Дитина залишилася без батьків. Чи може витримати навантаження без мами?
- Чи може сама лягти спати?
- Скласти чи дістати одяг, одягнутися?
- Справитися з гігієною?
- Чи вміє налаштовувати контакт з іншими дітьми?
- Чи може попросити про допомогу у дорослих, якщо це знадобиться?
- Чи вміє справлятися з емоціями?
- Чи може підпорядковуватися загальним правилам?
Перші 3-4 дні — адаптаційні до місця, режиму, контактам. Дитина може дзвонити, плакати і просити її забрати. Батькам потрібно бути дуже уважними до того, що саме і як говорить дитина. Щоб зрозуміти, він сумує або йому небезпечно.
У багатьох таборах є правило: дзвінки батьків тільки в певний час. Важливо витримувати самим це правило і не турбувати дитину.
Також повинна бути можливість зв’язуватися з вожатим — важливо про це питати і залишати за собою право — знати про свою дитину, що він у безпеці. Є табори, в яких роблять щоденний фотозвіт про життя дітей — це прекрасна ініціатива.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА ПЛАЧЕ ТА ПРОСИТЬСЯ ДОДОМУ?
Якщо дитина дзвонить і плаче, то не зривайтесь з місця, щоб його відразу забирати. Уважно слухайте, намагаючись зрозуміти: вона сумує? Може, їй сумно? Їй погано?
- Ми обов’язково її підтримуємо, говоримо про те, як самі скучили, як хочеться його притиснути до себе. І як незвично бути один без одного. Нагадуємо про те, що наша любов завжди з ним, навіть коли її не видно. Говоримо секретні слова, згадуємо домашні ритуали тощо. Домовляємося про те, що дитина буде писати замітки, робити фото та нам надсилати. Або писати щоденник, яким потім можна буде зробити комікс. Ми буквально говоримо: «Я з тобою, де б ти не був. Дивлюся на тебе любов’ю кожною зіркою. Прямо зараз обійми себе руками — як я тебе обіймаю. Уяви, що ти у мене на руках».
- Дитині нудно й сумно. Ми уточнюємо, чи вдалося їй познайомитися і подружитися з дітьми, чи відчуває він себе частиною групи. Уточнюємо, як звуть дітей в її групі. Даємо суперсекретне завдання: дізнатись як звуть сусіда, чи є брати-сестри, чи є домашні тварини. Нагадуємо, чим можна зайнятися, якщо є вільний час.
- Якщо дитина каже, що її ображають, дражнять, загрожують — зв’язуємося з вожатими відразу.
Під час контрольного дзвінка вожатого уточнюємо, чи пам’ятає взагалі вожатий ім’я дитини, чи розуміє, про кого кажуть, запитуємо, як себе веде дитина протягом дня, запитуємо, чи важливо нам знати щось про дитину, чого ми в сім’ї не бачимо. Якщо це буде доречно, просимо, щоб вожатий надіслав фотографію дитини за загальною активністю.
