Як сісти верхи та назавжди змінити своє життя
Ти приїжджаєш у CloverLand Horse Club, і тебе змушують забути все, що ти знаєш про коней і їзду верхи. Це викликає внутрішнє неприйняття. Це незручно і некомфортно. Але згодом ти розумієш, що це має сенс. Незручна військова посадка у сідлі, незвичне положення рук, справжнє партнерство з конем. Тут сенсом наповнений кожен рух і кожна дія.
Тут виховують справжніх поціновувачів та професіоналів кінного спорту. А ще тут вже понад 7 років тренується блогерка, фотографиня та фешн-інфлюенсерка Ірина Дяченко.
Як давно ви займаєтесь кінним спортом та відвідуєте CloverLand Horse Club?
Я почала займатися кінним спортом і відвідувати CloverLand Horse Club ще у 2013 році, коли він ще навіть не мав цієї назви. Я просто знала, що є приватна конюшня з хорошим тренером. Потрапила туди зовсім випадково, коли фотографувала. І одразу вирішила, що хочу спробувати. Я знайшла номер тренера і домовилась про перше заняття. З того моменту коні стали для мене тим, без чого я вже не можу жити.
Чи зручним є для вас розташування клубу?
Від центру на машині їхати 3 хв, зручно доїжджати, поєднувати всі плани, зустрічі і дуже швидко дістатися на/з тренування.
Чи пам’ятаєте перший день у клубі, коли вперше сіли на коня?
Емоції зашкалювали, я відчувала себе дуже щасливою. Перед початком мені здавалось, що я маю пройти дуже довгий та ретельний інструктаж, а вийшло так, що сіла на коня і поїхала. Здається, я відразу поїхала без допоміжної мотузки. Це був такий адреналін і таке щастя. Я досі добре пам’ятаю ті емоції. Думала тоді: «Оце так рівень, я можу сама керувати конем!»
Далі з регулярними тренуваннями, я зрозуміла, що кінний клуб вже став невід’ємною частиною мого життя. Зараз я не приймаю важливі або ж складні рішення, якщо не відвідаю клуб і не поспілкуюсь з конем. Після занять завжди світліють думки, і я відчуваю такий прилив сил та позитиву, що ніякий інший вид спорту не зможе настільки зарядити мене.
Хто ваш улюбленець серед коней?
У CloverLand Horse Club усі коні – хороші та доглянуті. Але, мабуть, як і всі, я маю улюбленця. Ерік – кінь, на якому я зараз їжджу. Коли я повернулась після двох декретів, мого коня вже не було. Тоді я почала займатись разом з Еріком. Ерік – непростий кінь, але ми відчуваємо один одного. Я захоплююсь його потужністю, він дуже великий і сильний, як для спортивних коней.
Чи відчувають коні вашу енергетику та страх?
Коні дуже добре відчувають страх і енергетику людей. Але у мене страху немає, тому відчувають хіба енергетику. Вершник має керувати конем, а не кінь вершником. І якщо за таким принципом мислити, то кінь відчуватиме вашу впевненість і буде слухняним.
У CloverLand Horse Club проводяться різноманітні змагання та сезонні кубки. Ви берете участь чи надаєте перевагу їзді у власне задоволення?
Я поступово вчусь і, звісно, хотіла б згодом вийти на професійний спортивний рівень. Як тільки тренер дозволить.
Вміння їздити верхи є додатковим балом під час вступу в престижні іноземні навчальні заклади. Чи будуть ваші діти займатися у кінному клубі?
Звичайно! Дітки вже зараз дуже люблять їздити зі мною у CloverLand Horse Club, особливо донечка. Коли вона бачить коней на картинці, у парку чи будь-де, то у неї ейфорія. Цікаво, що у неї нема любові до коней, як до персонажів мультфільмів. Любить саме тварин. Думаю, що це пов’язано з тим, що коли я була вагітною, то дозволяла собі їздити на конюшню і тренуватись у своє задоволення.
Що важливо пам’ятати під час спілкування з тваринами, як налагодити зв’язок з ними?
Щоб налагодити зв’язок з твариною, треба спробувати її відчути, підійти до неї між тренуваннями, познайомитись. Це схоже на знайомство з новими людьми – на початку спілкування ми не знаємо, чого очікувати, але дивимось на нових знайомих, спостерігаємо, як вони себе поводять. Так у нас формується відчуття, бачення людини. Тут так само. Раджу принаймні один раз приїхати і відчути атмосферу, яку дарують ці особливі тварини.
Існує думка, що кінний спорт є досить травматичним видом спорту. Ви травмувались під час їзди?
Особисто я ніразу не падала з коня, але бачила, як інші люди падали. Головне – не боятись впасти. У мене були випадки, коли кінь лякався, наприклад, якщо поруч пташка спурхнула, тощо.
Якби я панікувала, неправильно сиділа у сідлі, то могла б впасти. Але якщо ви чітко виконуєте вказівки тренера CloverLand Horse Club, ризик травми мінімізований.
Що порекомендуєте тим, хто боїться почати займатися кінним спортом?
Долати свій страх. Ставитись до занять із любов’ю і позитивом, адже коні дуже це відчувають. Тварина має відчувати, що ви її любите і маєте внутрішню впевненість. Тоді буде добре та кінь слухатиме ваші команди.
