Чому не можна відкладати життя «на потім»?

Сьогодні більшість людей живе досі з «24 лютого» на календарі та рахує дні в очікувані перемоги и певного переломного моменту, після якого нарешті почнеться або повернеться справжнє життя. Ми очікуємо слушного моменту, певної суми, щоб купити омріяну сукню, певної цифри на вагах, аби відчувати себе привабливою та мріємо, що саме після цього наше життя зміниться кардинально. Ми відкладаємо наше життя «на потім» та живемо в ілюзії. Що таке синдром відкладеного життя та як з ним боротись – розповідаємо у матеріалі.

ЩО ТАКЕ СИНДРОМ ВІДКЛАДЕНОГО ЖИТТЯ?

Це життєвий сценарій, за яким людина перебуває в ілюзії, що зараз вона начебто не живе, а просто чекає певних обставин. Як правило, ми призначаємо собі певний поворотний момент, після якого все має кардинально змінитися на краще. Це може бути закінчення війни, повернення до своєї квартири, схуднення, тоді нарешті і почнеться справжнє життя. А зараз дні, які ми проживаємо, ніби то й не рахуються і не мають особливого значення, вони просто фон на шляху до «мирного майбутнього».

Термін «синдром відкладеного життя» придумав у 1997 році вчений В. П. Серкін, який досліджував поведінкові й психологічні особливості жителів Півночі. Люди, які жили у важких природних умовах, мали тунельний погляд на життя, зосереджений тільки на одній меті – заробити гроші й поїхати на Південь, ось тоді почнеться життя.

Така поведінка схожа на втечу від реального життя. Психологи пояснюють, що це захисна реакція психіки, яка допомагає нам пережити наслідки сильного стресу та не хвилюватися з приводу того, що саме зараз ми приділяємо величезну кількість часу життя не тим речам, якими ми хотіли б займатися. Наш мозок намагається зменшити емоційний тиск та створює ілюзію, що колись потім настане саме те життя, по яке ми мріємо, яким будемо насолоджуватись. Але зараз нам потрібно терпіти на чекати.

Стан відкладеного життя у кожної людини може проявлятися по різному. Деякі люди живуть від вихідних до вихідних у надії, що відпочинуть, а деякі – роками, навіть не усвідомлюючи, що в їхньому житті щось не так.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Як жити далі під час війни: поради від психологині

ЧИМ ХАРАКТЕРНИЙ СИНДРОМ?

Людина живе в майбутньому. Вона подумки постійно знаходиться в очікуванні перемоги, повернення в рідне місто, ідеальної цифри на вагах, влаштування на нову роботу і не помічає, чим наповнені дні та як вони минають.

Людина знаходиться в очікуванні слушного моменту. Можливо, ви помічали, коли відкладали справи, тому що «саме той» момент ще не настав. Наприклад, купити нову сукню, про яку довго мріяли, але зробити це тільки після закінчення війни.

Відкладання чи навіть заборона насолоджуватись приємними моментами, квітами, заходом сонця, книжками, манікюром, кавою на терасі.

Спостерігання за життям інших ніби збоку. Якщо людина знаходиться в іншому місті чи країні, часто трапляється відчуття «спостерігача». Ви ніби дивитеся фільм про те, як у місцевих людей продовжується нормальне життя. Ви не асимілюєтесь і не стаєте частиною цього міста, тому що ваше життя відновиться, коли ви повернетеся додому.

ПРИЧИНИ

Якби наша країна не перебувала у стані війни і нашим найбільшим та єдиним бажанням не було закінчення війни та перемога України, то ми б розглядали такі поширені причини, через які люди відкладають своє життя.

  1. Низька самооцінка. Ви мрієте про краще життя, але переконані, що поки «недостатньо хороші для неї».
  2. Тунельне мислення. Вся ваша свідомість зациклена на одній найбільшій ідеї. Наприклад, поки не схуднете, не будете починати нові взаємини, поки не заробите певну суму грошей, не поїдете в омріяну відпустку. До цієї точки все життя просто втрачає цінність.
  3. Страх перед майбутнім. Ви хочете все змінити, але боїтесь ризикувати. Цей страх може вилитися в нескінченне відкладання сміливих планів «на потім».
  4. Перфекціонізм. Ви не хочете починати якусь справу, оскільки вважаєте, що ви не зробите це ідеально.
  5. Різноманітні батьківські установки, передані у спадок страхами і принципами життя: «спочатку подорослішай», «ось закінчиш інститут…», «цей сервіз для особливого випадку». Проте усі ми знаємо, що цей «особливий випадок» ніколи не настане і сервіз припадатиме пилом у серванті.

РІШЕННЯ

Якщо ви виявили у себе ознаки синдрому відкладеного життя, змініть життєвий вектор та більше фокусуйтеся на теперішньому моменті. Звісно, не варто відмовлятися від планів на майбутнє. Потрібно дослідити їх детальніше та, можливо, в очікуванні майбутнього ви й не помітили, що сьогодні вже можна взяти життя в свої руки й зробити максимум для досягнення своїх цілей та мрій.

Усвідомте себе «тут і зараз», проаналізуйте реальність, у якій ви опинились. Перегляньте свою систему цінностей та визначіть, чого ви хочете від життя і що ви можете зробити вже. Не забувайте себе хвалити за будь-які кроки, це зараз надважливо. Цінуйте сьогодні, бо час – один із найдорожчих ресурсів.

Пам’ятайте, що синдром відкладеного життя – це не лінь, не депресія, а захисний механізм психіки. Якщо він вмикається, це означає, що психіці він зараз чимось корисний. Прислухайтесь до себе та не соромтесь, за потреби, звертатись до психолога.

МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ:

«Не можу дозволити собі»: чому нам важливо вміти радіти під час війни

«Складно психологічно дозволити собі працювати»: блогерка Роксолана Ліма про волонтерство, стосунки та роботу простору LimaInc під час війни

Про розлучення, зниження лібідо та взаємини на відстані під час війни – розповідає Елліс Мурр

Як розпізнати аб’юз та вийти з токсичних стосунків?

ОПУБЛІКУЙТЕ КОМЕНТАР