Єдиною можливістю мати дітей для деяких пар є сурогатне материнство. Такий метод зачаття сьогодні набуває неабиякого резонансу, адже всі більше відомих людей (і не лише!) звертаються до послуг сурогатних матерів навіть попри юридичні та етичні проблеми явища. Про юридичні аспекти ми згадували у нашому матеріалі.
Хтось вважає, що це розкіш і примха забезпечених зірок, а поняття «діти на аутсорс» стає все більш вживаним. Розглядаємо явище з психологічної та релігійної позиції, а також збираємо думки лучанок щодо неоднозначного явища сурогатного материнства.
У серії матеріалів від SPACE лучани різних професій та переконань діляться своїми думками про неоднозначне явище сурогатного материнства.
Православна церква завжди благословляла і пропагувала справжнє материнство. Справжнє – це коли дитина народжується у шлюбі. До так званого сурогатного, відповідно, ставлення негативне.
Спочатку варто відкрити тлумачний словник і прочитати: «Сурогат – замінник натурального продукту, який має лише деякі його властивості. Те, що підміняє собою що-небудь, створює ілюзію чогось».
Виношування заплідненої яйцеклітини жінкою, яка після пологів повертає дитину «замовникам», протиприродне і морально неприпустиме навіть тоді, коли здійснюється на некомерційній основі. Так руйнуються повноцінні природні відносини між матір’ю і дитиною з негативними наслідками для всіх учасників цього діяння. Деякі богослови справедливо називають сурогатне материнство різновидом проституції.
Варто пам’ятати про високу гідність людини, яка має народжуватися від пов’язаних між собою шлюбом батька та матері, що стали ними тільки один через одного. За задумом Творця, виношування та народження повноцінної дитини має проходити в родовому зв’язку з її батьками.
Сьогодні можливість мати дитинку, самостійно народжувати та виносити – це мрія для кожної жінки. Але є випадки, коли це не можливо. Сурогатне материнство, особисто для мене, це про достаток. Адже це вимагає великої кількості фінансів для задоволення цієї так званої потреби. Коли бажання стати батьками дуже сильне, у вас завжди є вибір. Адже в дитячих будинках часто є дітки, яких покинули одразу після народження. І у кожного є можливість врятувати їхню долю.
Сьогодні в світі щодо сурогатного материнства немає єдиного етичного та юридичного підходу. Комерційний акт чи альтруїстичний вчинок? Поневолення жінки чи її свобода? Надія на повноцінне життя чи втрата духовних цінностей? Новомодна тенденція чи історична практика? Торгівля людьми чи звичайне цивільне надання послуг?
Чи можливо не любити виношену дитину і що відчуває сурогатна матір? Чи усвідомлює вона зміст рішення, яке приймає? Чи усвідомлюють батьки, які не мають дітей, що стоїть за їхнім безпліддям та рішенням?
Якщо говорити про психологію безпосередніх учасників процесу сурогатного материнства: пару та сурогатну матір, то варто зазначити такі тези.
- Факт неоднозначності ставлення соціуму прямо впливає на ставлення учасників щодо сурогатного материнства. Тут може бути спектр почуттів та емоцій, пов’язаних з тривогою та соромом. Тобто такі почуття провокує світ навколо.
- Важливі питання особистого ставлення учасників. Чим є сурогатне материнство для людей, безпосередньо яких воно стосується? Чи це нормально для них? Чи усвідомлені, виважені їхні рішення? Які чинники підштовхнули їх до такого рішення? Тут важливі не соціальні, юридичні аспекти, а їхнє безпосереднє ставлення: їхні почуття та емоціі, глибинні причини життєвих подій. Переконання учасників щодо материнства, батьківства загалом та сурогатного материнства зокрема.
- Сурогатна матір: важливо усвідомлення з яких мотивів вона бере участь у процесі. Як ставиться/ставитиметься до дитини, яку потрібно виносити, народити та віддати.
- Пара: тут можна працювати з жінкою, чоловіком окремо та з парою разом. Це і про процес прийняття рішення та робота з повний спектром почуттів, емоцій, переконань, моделей мислення та поведінки.
Психологічні наслідки сурогатного материнства надзвичайно індивідуальні. Але вони можуть бути задовільними під час роботи з психологом і, як наслідок, глибокому усвідомленню себе та процесів. Радила б починати працювати з психологом уже під час виникнення першої думки про сурогатне материнство. Попрацювати над прийняттям факту безпліддя, після роботи з почуттям провини, самооцінкою, можливо, і дослідження родових ментальних законів. Обговорити усі фактори, які турбують та викликають внутрішній біль.
На мою думку, сурогатне материнство – це шанс для безплідних пар стати біологічними батьками.
Звісно, якщо йдеться про традиційне сурогатне материнство, то в цьому випадку відчувається доля аморальності. Адже якщо використовується яйцеклітина сурогатної матері, а не донорська чи жінки, то сміливо можна назвати це продажем своєї дитини.
У висновку скажу: я підтримую гестаційне сурогатне материнство!
Це дійсно великий крок у медицині, адже тільки він може стати єдиним способом мати рідних дітей, для жінок, які не можуть виносити та народити дитину, через різні захворювання.
