Війна стала неабияким емоційним випробуванням для багатьох пар. Особливо це стало відчутним для тих, хто знаходиться «в тилу» і відносній безпеці. Навіть між зіркових, здавалося б, ідеальних сімей, пробігла чорна кішка. Крім того, багатьом закоханим довелося вимушено будувати взаємини на відстані, що теж є завданням не з легких. Сексуальне життя кожного також зазнало змін: хтось зовсім втратив інтерес до партнера, інші ж навпаки хочуть сексу.
КАРАНТИН VS. ВІЙНА
Постійне перебування разом в одному середовищі певною мірою нагадало часи жорсткого карантину. У той період пари також по-новому відкрилися один одному. Важливо поділяти їх на категорії: ті, у кого були почуття, і ті, у кого вони були відсутні. Багато хто міг закохатися в певний образ, не знаючи партнера насправді. Виявилося, що закохані елементарно не знали потреб, бажань та мрій один одного, а карантин «відкрив очі» на побутові моменти, які й стали причиною більшості розривів. До війни у багатьох пар був звичний помірний ритм життя, де вони мінімально проводили час разом, натомість більше займалися власними справами. Війна змінила такий стан справ і змусила людей більше взаємодіяти один із одним, що й безпосередньо змусило поставити собі запитання: «Що я знаю про цю людину?», «Чи маю я до неї почуття?». Іншою є ситуація у сім’ях, які вже довго живуть разом і мають спільних дітей. Часто саме діти були причиною, заради якої пари трималися разом далі, однак про почуття не йшлося. Їм було шкода власних ресурсів і часу, які вони вклали у ці взаємини, тому й не розлучалися. Однак раптовий стрес-фактор війни змусив людей переосмислити важливість існування свого партнера у їхньому житті. На поверхню почали виходити ті негативні емоції, які накопичувалися протягом довоєнного часу. Цьому також посприяв устрій нашого суспільства, де часто заведено вважати, що недоліки свого партнера можна «перетерпіти».
«Людина може думати про завершення взаємин лише тоді, коли вона втрачає саму себе», – Елліс Мурр.
ГОВОРИТИ І СЛУХАТИ
Важливо вміти бути психологами один для одного. Перш за все, необхідно вміти слухати і розуміти, що страждання вашого партнера можуть бути спричинені й вами. До прикладу, жінки у парі більше бояться війни, є емоційнішими за чоловіків і більше проявляють «внутрішню дитину», що є захисною реакцією нашої психіки. Чоловіки, натомість, є менш емоційними та звиклими проживати власні переживання «ховаючись у печеру». Така поведінка може викликати у жінки думки про те, що партнер від неї віддаляється, або ж зовсім втратив інтерес. Невміння сказати один одному вголос про власні переживання та абсолютно різні емоційні сприйняття однієї і тієї ж ситуації, є каталізаторами для розлучень. Тому вміння говорити один з одним є настільки важливим. Завдяки цьому рівень підтримки і взаєморозуміння зростатиме, з’явиться справжня близькість.
У моїх взаєминах близькість вийшла на новий рівень. Ми стали ще більше говорити один із одним, про те, що хвилює. Наші почуття стали лише сильнішими, оскільки ми зрозуміли наскільки важливими є один для одного, особливо, коли з’явилася загроза померти у будь-яку мить. Звісно, мої знання з психології взаємин також допомогли пережити цей складний момент невизначеності й невідомості.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Математика кохання: 5 книг, які допоможуть розуміти партнера краще
КОХАННЯ НА ВІДСТАНІ
Вимушена розлука спричинить закріплення позиції «Я – дитина». Це означає, що у жінки з’являтиметься більше образ і зростатиме потреба в увазі, оскільки саме їй довелося покинути країну і сім’ю задля безпеки. Біль, злість та відчуття несправедливості можуть спровокувати звинувачення у бік чоловіка, оскільки жінка відчуватиме себе покинутою і нещасною. Тому жінці необхідно вміти зупиняти себе у ці моменти, поставивши запитання: «Чому я звинувачую свого коханого?», «Він справді може вплинути на цю ситуацію?», «Невже мої образи є важливішими за наші стосунки?». Важливо згадувати хороші спільні моменти, знаходити причини для радості, а також обов’язково чимось займатися, не сидіти на місці. Крім того, ми маємо безліч можливостей для регулярної підтримки зв’язку: дзвінки, відеоконференції. Використовуйте відстань як можливість покращити і зміцнити свої взаємини. Адже якщо війна і відстань не розлучать вас, тоді вас не розлучить ніщо.
ВІЙНА І СЕКС
Зниження лібідо під час війни є нормальним явищем. Зокрема, воно частіше трапляється з тими, хто страждав від надмірної тривожності ще до воєнних дій. Втрата сексуального потягу спричинена великим стресом від усього, що відбувається навколо. Постійний моніторинг новин, підвищена тривожність і страх – це ті чинники, що знижують лібідо. Однак цю проблему можна вирішити за допомогою відвертих розмов зі своїм партнером. Якщо ви зможете поділитися з ним своїми страхами, які виникли внаслідок війни, вам вдасться відновити близькість. Жінкам варто пам’ятати про те, що чоловіки легше переживають стресові ситуації, тому їхній сексуальний потяг є більше вираженим. Чоловікам варто не забувати про елементарну романтику: квіти, спільний прийом ванни, ранкову каву, ніжність та турботу один до одного. Такі прості речі впливають на підвищення лібідо у жінки.
ГОЛОВНІ ПРАВИЛА У СТОСУНКАХ ПІД ЧАС ВІЙНИ ЗА ВЕРСІЄЮ ЕЛЛІС МУРР
- Дозвольте собі жити й радіти життю, адже наші військові стараються для того, щоб у нас все було гаразд.
- Станьте психологом для свого партнера: спілкуйтеся між собою, діліться переживаннями.
- Будьте вдячними. Дякуйте партнерові за прості речі: сніданок, прибирання, чи похід за покупками. Не сприймайте це як даність.
- Не замовчуйте власні переживання, чи образи, вмійте просити про допомогу.
- Знайдіть спільне заняття, яке допоможе вам зблизитися і краще розуміти один одного.
INSTAGRAM: @ellis.murr
АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Крилова, 1.
ТЕЛЕФОН: +38 (093) 82 63 401.
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ:
No money – no funny: все про правильне ставлення до фінансів від психологині Елліс Мурр
Як жити далі під час війни: поради від психологині
Як розпізнати аб’юз та вийти з токсичних стосунків?
Секстинг: переваги, небезпеки та правила безпечного інтимного листування