Заведено вважати, що творчі люди мають власний погляд на світ, по-особливому реагують на будь-які події та настрої. Їхні переживання й думки знаходять вираження у творчості: малюнках, піснях, скульптурі, одязі. Події, які відбуваються з 24 лютого, вплинули на світогляд українців: хтось зняв рожеві окуляри, хтось упевнився у власних переконаннях, а хтось радикально змінився. А як повномасштабне вторгнення вплинуло на сучасних митців? Ми вирішили запитати це безпосередньо в одного з його представників – київського ілюстратора Олександра Грехова, чиї ілюстрації масово «розлітаються» у мережі.
Митці завжди одними із перших реагували на революційні події у світі. Якими були ваші перші думки та дії після 24 лютого?
Через кілька годин після початку повномасштабного вторгнення я зробив першу ілюстрацію. Відтоді кожного дня намагаюся документувати все, що відбувається під час цієї війни, та що відбувається з нами.
Як змінилось життя культурної та митецької спільноти від початку повномасштабного вторгнення?
Якщо чесно, то не дуже контактую з мистецькою спільнотою, люблю бути сам із собою. З того, що бачив – це стандартний шоковий стан, як у всіх людей. Більшість митців швидко взялися за роботу, хтось пішов у ЗСУ, хтось волонтерити, а хтось доносити інформацію людям з інших країн.
«Всі ми – шафка з Бородянки», а як ви оцінюєте свій ментальний стан зараз? Що допомагає жити далі?
Стан, як дверцята цієї шафки: то відкриваються, то закриваються. Якась стабільність зараз може бути тільки уві сні, на жаль. Останнім часом ось це «заради чого жити далі» – це лють, яка тримає та цементує все.
Як з’явилася серія з картону та скотчу? Окрім війни, до яких тем/напрямків зараз більше хочеться звертатись?
Перші місяці війни я був ВПО, всі робочі матеріали залишилися вдома. Натомість були відкриті канцелярські магазини зі скотчем, а я мав бажання якось фізично передати свої нові емоції. І скотч з вікон став новим робочим матеріалом. Зараз щось вдається тільки про війну, але іноді відволікаюся, повертаюся до якихось своїх старих серій чи просто малюю портрети котів.
Чи займаєтеся ви волонтерством? Як митці можуть допомагати ЗСУ?
Я не називаю це волонтерством, але віддав та віддаю безкоштовно свої ілюстрації різним брендам на мерч, благодійні виставки, різні збори на щось для ЗСУ. Це все поки ніби добре працює. Десь такий стандартний план може бути для будь-якого митця. Зараз не стоїть питання: допомагати ЗСУ чи ні. Зараз воно звучить так: скільки я зможу заробити для ЗСУ, щоб наблизити перемогу?
Що для вас є незалежністю?
У мене колись була робота, де зображений контур України, а весь кордон з росією викладений словом «Незалежність». Ось зараз знову думаю про це, щоб через сотні років наш сусід нарешті дав спокій, і ми змогли б сповна насолодитися цим словом.
Instagram: @unicornandwine
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ:
Війна очима українських ілюстраторок
Композитор Alex Pian у Луцьку вперше презентував наживо свій альбом «Emotions of war»
Війна та мода: речі, які ми запозичили з військового гардероба
